Життя без іудеїв прісне. Тому що іудеї -- сіль Землі. Ми кажемо іудеї, тому що іудей без позірності -- це іудей*, а іудей з позірністю -- це єврей -- суржик, сварганений у часи гоніння Фердинандом та Ізабеллою іспанськими (слово єврей -- складене і складається зі слова єв -- шляхетний (гречок.) і слова рей -- король (цар) (іспанс.). Це манія величі національна. 
 
У допервісному суспільстві всі, хто в ньому перебував,  були без кишень, що майже те саме, що бути без рук. Тому що, виходить, нібито не потрібні руки: тому що є чим узяти й нікуди сховати. Щоб мати можливість віднести й водночас щоб ніхто не побачив.
 
Оскільки одяг тоді ще не придумали, той, хто придумав кишеню (потім він придумає й одяг), зробив її окремою, зі шлейкою на шиї, тож носити її  можна було спереду й також позаду: це був прообраз фігового листка, що з'явився потім і в іншому місці.
 
Помістивши кишеню спереду й побачивши що вона прикриває, а помістивши, її позаду й побачивши, що вона теж прикриває щось, Винахідник зробив ще одну кишеню зі шлейкою і став ходити з двома кишенями -- спереду й позаду. Кишені він почав не просто носити, а наповнювати їх за можливості.
 
Одноплемінники, побачивши таке нововведення, одразу ж почали просити зробити і їм по кишені, однак зробити по кишені було не кожному по кишені: Винахідник не збирався нікому нічого робити так, задарма, для чого, власне, й придумав кишеню.
 
Оскільки попит був великий і всі хотіли мати одразу дві кишені, Винахідник організував фірму з пошиття й викроювання кишень (індивідуального викроювання, тому що одразу з'явилися ті, хто хотів мати кишені не такі, як у всіх. Ось як тепер їхні нащадки -- автомобілі), добре, що вже тоді був пролетаріат, і навіть гірше.
 
З огляду на те, що тепер не було видно, в кого чиї речі, з першого етапу злодійства, коли було видно хто що несе, а отже -- й чиє, перейшли в такий спосіб на другий; тепер видно було тільки кишеню, а що в ній -- нікому й анітрішки. Це була таємниця особистості, після якої потім з'являться  комерційна таємниця, таємниця слідства, державна таємниця... Всі, які теж мають своєю основою цей другий етап.
 
Щоб кишеня не сповзала вбік або обидві -- на одну сторону, Винахідник, якого, через труднощі вимови цього слова цілком, почали називати Ізя (від рос. изобретатель), придумав вистругані з деревини з'єднання.
 
Побачивши, що вийшло, а саме, що прикриті тепер і перед, і зад, і обидва  боки, Винахідник подумав: а що, якщо всі чотири кишені з'єднати у щось одне? Тоді не потрібно ніяких шлейок на шию, а все триматиметься за пояс! Так вийшов одяг для нижньої половини, і був він у вигляді спідниці, але з чотирма кишенями. Отже, з'явився перший одяг, для чоловіків і жінок однаковий: це був початок рівності чоловіків і жінок, що потім зникне разом із появою перших штанів.
 
Тепер кишень було досить, щоб у когось украсти все й усе віднести.
 
Але Винахідник продовжував думати й винаходити далі: якщо так вдало вийшов одяг для нижньої частини, можна зробити такий самий одяг і для верхньої частини! І теж із кишенями. Тепер злодійство перейшло на третій етап, оскільки вкрасти можна було не в одного і сховати, а в декількох одразу.
 
Щоб руки залишалися вільні, було зроблено два розрізи, що згодом перетворилися в рукави -- як продовження верхніх частин у двох напрямках. Вони були без кишень, оскільки кишені завдали б рукам для злодійства незручності.
 
Ідея з рукавами у верхній частині була перенесена й у нижню частину. Так з'явився перший костюм: хто мав його, вважався джентльменом, допервісним, але джентльменом.  Першим джентльменом був, звісно, наш Ізя, Ізя Винахідник (важко вимовлюване слово стало його прізвищем, оскільки разом із кишенями з'явилися документи).
 
Почавши спочатку мислити по-дрібному, продовжуючи мислити, Винахідник став мислити по-великому: а що якщо зробити дуже-дуже велику кишеню, начебто яранги в чукчів? Яка перебуватиме постійно на одному місці. Тоді всі, вирушаючи на полювання, якому заважають повні кишені, залишатимуть у ній свої речі, а вона даватиме  в заставу окремі зуби тварин (ішли тоді на прикраси й були своєрідними грошима): якщо хтось втратив зуб або пропав на полюванні, все його залишиться його! Це була ідея першого ломбарду.
 
Далі -- більше: розумний Винахідник зробив ломбард ще й банком: коли утворився первісний капітал із декількох десятків зубів, він видавав їх тим, кому було терміново потрібно (на подарунок нареченій або хабар вождеві), але за кожен отриманий один потрібно було повернути два, що збільшувало капітал не на зуб (на один зуб), а робило гарний навар! Це був четвертий етап злодійства, але як банківський -- перший.
 
Звичайно, серед своїх одноплемінників він не один був такий розумний, і тому у нього з'явилися конкуренти -- спочатку один, потім інший, конкурент уже обох... Але наш Винахідник і тут виявився розумніший за таких розумних: він створив Синдикат цих банків! Тож усі вони робили те, що він сказав, і з усіх них мав свій інтерес. Це був уже п'ятий етап злодійства, після якого наставав шостий, останній, оскільки шість -- святе число.
 
Як має бути й так усім зрозуміло, це допервісне суспільство розташовувалося на М'якому березі Теплого моря, а навколо банків почали організовуватися інші заклади, які можна не перелічувати, тому що слово інші заміняє їх усі повністю. Навколо інших закладів стали будуватися не тільки вшир, а й вгору, приміщення, спальний район навколо грального, в якому й мешкали всі власники й відвідувачі. Оскільки з'явилися вивіски на всіх закладах, з'явилася, вона й над головними воротами, читаючи яку сторонні іноплемінники дізнавалися, що це Одеса. Це була перша Одеса, котра пропала разом із динозаврами шістдесят п'ять мільйонів років тому.
 
Але одесити не пропали: вони розбрелися в усі сторони, які має куля.
 
Тож говорити, що там добре, де нас немає, не доводиться -- ми всюди...
 
* Глобольного масштабу. Щоправда, є винятки, оскільки в сім'ї не без виродка.