Поохав, поохав народ та й пішов по домівках...
(Олександр Вельтман. Казка про Змія Горинича),
З нагоди 70-річчя знайомства з Попелюшкою й одруження на ній тодішнього Принца, а нинішнього Короля, в Парадному Театрі Ляльок (театр називається Народним, щоб народ знав: усе, що в Театрі показують, показують як таке, що з життя народу й для народу) мала була відбутися вистава казки Попелюшка, яка нині вважається бувальщиною, що цілком природно, оскільки багато які бувальщини стають казками.
Постановка була затіяна тому, що кожен знає, які приємні у старості спогади про минулу молодість, і що вона далі, то приємніші про неї спогади, хоча й не такі чіткі. Саме тому затію зі спектаклем організував королівський гофмейстер, а сам спектакль улаштував королівський балетмейстер (це Театр -- народний, а балетмейстери -- вони всі королівські), тому що казка повинна була бути представлена у вигляді балету, щоб здавалася вона казкою ще більш казковою.
У зв'язку з майбутньою виставою і відвідуванням її Королем було вжито не тільки вчасні заходи, а й належні, і навіть більш ніж належні, хоча, якщо йдеться про Короля, -- будь-які заходи є належними. Саме такі заходи й було вжито, серед яких виявилися як заведені -- відгородити особу Короля від замаху на нього, і навіть його спроби, і якнайшвидше доставити його в Театр, з найбільшою для нього зручністю руху його карети і його сидіння в ній.
Як само собою зрозуміло, що стосується зручності сидіння в кареті, то це турбота королівського шталмейстера, а що стосується безперешкодності руху карети, то це турбота не тільки берейтормейстера (візника), а й бургомістра, котрий на випадок чого під час руху королівської карети може залишитися не лише без міста, але й місто -- без нього!
Тому весь гужовий транспорт і всіх пішоходів було зупинено й залишено на місці, не ближче узбіччя. За такого простору й такої порожнечі карета не могла не прибути до Театру вчасно, а Король -- виказати невдоволення.
Після прибуття Короля в Театр, всі діючі особи вже були на місці: вони були на місці ще з минулого вечора, оскільки повинна була бути виключена будь-чия відсутність!
Вистава розпочалася, однак Театр був порожній! Тому що за такої турботи про особу Короля ніхто не зміг дістатися до Театру!
Король переглянув спектакль до кінця й залишився незадоволений. Тому що йому хотілося дивитися його не тільки самому, але щоб і народ бачив -- який він був у молодості, те саме Попелюшка, нинішня Королева, міг народ перенестися разом із ним у минуле й побачити той бал. ...Тому що Король мав не тільки владу, а й марнославство, а воно -- що влада більше, то воно більше, і тим більше його незадоволення, а це ще гірше для чоловіка, ніж незадоволення для жінки!
Так, не лише Король хотів бачити народ у Театрі, а й народ хотів бачити Короля в минулому... Тим паче що немає вже жодного очевидця: живий тільки нинішній Король та колишня Попелюшка.
Король виявився досить незадоволеним! І не лише порожнім Театром, а й сповненим належних заходів бургомістром, який виявився, як мовиться, більшим католиком, ніж Папа Римський.
Тепер балетмейстер став ще й бургомістром, і цілком не тільки суміщає обидві свої посади, а й відповідає їм, другій -- особливо: коли королівська карета їде в Театр, він тільки підмітає вулицю, щоб не труснуло Короля в кареті, коли вона наїде на листок, що впав із дерева. Тим паче що сам балет отримав свою назву від слова мітла. Від мітли Попелюшки.
