(Слово і діло)
Що важливіший птах, то менше дає він молока.
Історія, що далі розповідається, відома з часів князя Володимира Червоне Сонечко: коли печеніги взяли в облогу Бєлгород і городяни, з огляду на вичерпані запаси, вирішила здатися на їхню милість (!), якийсь Старець зварив баддю хлібного киселю й опустив її в колодязь. А тепер розповімо -- навіщо.
Установивши в колодязі баддю із хлібним киселем, Старець порадив запросити печенігів для переговорів.
Коли печеніги прибули, Старець сказав, щоб городяни почали черпати кисіль із колодязя і їсти його. Водночас печенігам було сказано, що це один із виходів Киселевого озера, а велике воно -- більше, ніж Бєлгород: тільки Київська Русь трохи менша за нього.
Зрозумівши, що змором Бєлгород не взяти, печеніги зняли облогу.
За ті гроші, що їх булл витрачено (і ще буде витрачено) на так звані вибори так званих народних представників, і те саме президентів, можна було вирити в кожному населеному пункті по одному колодязю на кожну тисячу його жителів і наповнювати їх українським борщем (зі сметаною, в окремій бадейці) у міру спорожнювання бадді з борщем.
І навіть, кажуть, справжнім пташиним молоком.
