Жін­ка -- це прір­ва між чо­ло­ві­ком і Ди­я­во­лом і го­ра між чо­ло­ві­ком і Бо­гом. І то­му лег­ко впас­ти у Прір­ву й важ­ко зій­ти на Го­ру.

Ко­лись, у ча­си ман­дрів мі­сі­о­не­рів і ман­дрів­ни­ків, зок­ре­ма, Аф­ри­кою, за­га­лом, у ча­си Бре­ма, Стен­лі та Юн­га, а от­же, се­ред ди­ку­нів, які так і не пе­ре­ве­ли­ся до­сі, од­на­ко­во -- що ди­ку­ни, що мі­сі­о­не­ри й ман­дрів­ни­ки, в то­му чис­лі, в нас якийсь Мі­сі­о­нер за­пи­тав од­но­го Ди­ку­на (зро­зу­мі­ло, за до­по­мо­гою Пе­рек­ла­да­ча, а той за до­по­мо­гою паль­ців та ін­шо­го, то­му що, щоб вив­чи­ти мо­ву ди­ку­нів, пот­ріб­но бу­ти са­мо­му не мен­шим), як той по­чу­ва­єть­ся. За­га­лом і в цей мо­мент.

-- Ні­як, -- від­по­вів Ди­кун.

Мі­сі­о­нер поп­ро­сив Пе­рек­ла­да­ча вит­лу­ма­чи­ти від­по­відь, ос­кіль­ки пе­рек­лас­ти, як уже ска­за­но, не так-то прос­то.

Піс­ля зро­зу­мін­ня зміс­ту від­по­ві­ді Ди­ку­на Пе­рек­ла­дач по­яс­нив йо­го в мі­ру по­нят­тя: "Він так від­по­вів то­му, що не­має в ньо­го сер­ця, ле­ге­нів, пе­чін­ки, ни­рок, се­ле­зін­ки,.. на­віть го­ло­ви, то­му що він їх не від­чу­ває -- во­ни в ньо­го не бо­лять".

-- Зро­зу­мі­ло, -- від­по­вів Мі­сі­о­нер. -- Ви­хо­дить, їх у ньо­го ні­би­то не­має?

-- Так, -- по­го­див­ся Пе­рек­ла­дач. -- Ви­хо­дить, так. Але він ска­зав, що де­що в ньо­го все-та­ки є, то­му що він йо­го від­чу­ває, до то­го ж щод­ня й, мож­на ска­за­ти, пос­тій­но.

І Пе­рек­ла­дач дав зро­зу­мі­ти Мі­сі­о­не­ро­ві, що са­ме від­чу­ває Ди­кун.

Те­пер за­пи­ту­є­мо ми: "А чи не скла­да­єть­ся лю­ди­на зде­біль­шо­го із цьо­го са­мо­го (то­го са­мо­го), що пос­тій­но від­чу­ває?! Нав­ко­ло яко­го він пос­тій­но кру­тить­ся, як Зем­ля нав­ко­ло сво­єї осі й та­кож обер­та­єть­ся на сво­їй ор­бі­ті?".

 

16 груд­ня 2011.