Проект «Цікавий Київ» зважився на експеримент. Тепер екскурсії містом проводитимуть не просто гіди-професіонали, а герої відомих кіно- і літературних творів. На дебютній костюмованій екскурсії столицею побували журналісти «Голосу України».

Першою екскурсоводом стала улюблена багатьма киянка Проня Прокопівна Сірко із п’єси «За двома зайцями», у виконанні талановитої Анастасії Красовської. Вона провела нас вулицями міста, на яких знімалась, і про які згадувалося в легендарній кінострічці. «Фільм, та й сама тема «За двома зайцями» — неймовірно київська. Але величезна кількість того, що там є, потребує розшифрування. Адже багато всього «смачного» залишилося за кадром», — сказала Анастасія Красовська і почала нашу двогодинну подорож назад у часі...

«Я смерть, як люблю такі романи...»
Отож наша маленька історія цілком очікувано   розпочалася на Андріївському узвозі, біля пам’ятника головним героям кінострічки. Проня Прокопівна і Свирид Петрович стоять тут з 1999 року. За цей час вони встигли стати не тільки улюбленим місцем для фотографування киян, а й виконавцями бажань. Натерті до блиску окремі частини скульптур — очевидний тому доказ. «Але перш ніж щось потерти, потрібно знати, до чого це. Так, ніс у Проні — до безплатної випивки. Жук на Голохвостові — до грошей, а перстень — до щасливого сімейного життя», — відкриває таємниці Анастасія Красовська.
Не забула наша Проня й своїх «батьків». Згадала про Івана Нечуй-Левицького (який у своїй п’єсі «На Кожем’яках», можна сказати, накидав ескізи майбутнього хіта), Михайла Старицького (котрий оформив ці ескізи у всім відому п’єсу «За двома зайцями») і, звичайно ж, про Віктора Іванова (автора сценарію та режисера кінострічки).
«Фасон не той, симпатії вже нема!»
— Іванов 1961 року знімає фільм. Але щоб у ті часи вийти на великий екран, кінострічка мала довести свою важливість, а головне — ідеологічну правильність. І коли режисер прийшов у Міністерство культури, в нього запитали: а що висміюватиме ваш фільм? Іванов не розгубився. І щоб ви знали, «За двома зайцями» висміює передусім... стиляг! Якщо згадаєте, Голохвостов говорив «бруки должны как труба стоять...». Одним словом — стиляга. А взагалі, у фільмі багато, скажемо так, вигадок від Іванова, — каже Анастасія Красовська.
Приміром, у кіно вінчання Проні Прокопівни і Свирида Петровича мало відбутися в Андріївській церкві. Коли молоді йшли до храму, щосили дзвонили дзвона. І це при тому, що в Андріївській дзвонів ніколи не було.
Під час екскурсії показала Проня Прокопівна й монастир (Фролівський жіночий монастир на Подолі), де їй шовкову ковдру в придане вистьобали. Раніше, мовляв, було популярно придане в монастирях «замовляти». Вважалося, що це дарує молодим щасливе й багате сімейне життя. А Фролівський монастир, до речі, раніше дуже славився своїми рукодільницями...
Побували ми й на місці, де міг стояти будинок родини Сірко, побачили будівлю, яка у фільмі була пансіоном шляхетних дівиць, і найголовніше — відвідали справжню «цирульню за канавою». До речі, фраза «через канаву» тривалий час у Києві була страшною лайкою. Канал між сучасними вулицями Нижній і Верхній вали колись ділив місто на дві частини. Жити в одній — було престижно. В другій (за каналом, пізніше — канавою) — навпаки. Звідти й намагався «вирватися» Свирид Петрович...
Зазвичай екскурсія по місцях із фільму «За двома зайцями» триває близько чотирьох годин. Нам, щоправда, провели її спрощений варіант. Але навіть через ці дві години місто відкрилося з нового боку. Київ став ще ближче й знайоміше. І як сказав би Голохвостов: у грудях наших Везувій так і заклекотав!
Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.