Днями дитячий будинок при Чернігівській виправно-трудовій колонії № 44 відвідав член громадської ради з питань захисту прав дитини при Уповноваженому Президента України у справах дітей, президент Всеукраїнської благодійної організації «Мама і дитя» протоієрей Олег Мельничук. Причина поїздки — інформація про те, що матерям у тюрмі виділяють недостатньо часу для відвідування дітей. За словами ув’язнених, дозвіл на постійне перебування з дітьми дає адміністрація колонії.
Не всі знають, що в Україні функціонують тюремні дитсадки, де живуть і виховуються діти, які народилися, коли їхні мами вже отримали строк.
Такі установи є в Одеській жіночій колонії, куди потрапляють по першому разу, і на Чернігівщині, де відбувають строк ті, у кого по дві-три ходки. У тутешніх яслах-садках живуть дванадцять малюків: семеро — разом із матерями, решта спілкується з неньками шість годин на добу. Такі правила режиму. А ще чотири жінки мають невдовзі народити.
В однієї ув’язненої рекорд — шістнадцять строків. А було й таке: на нарах опинилися дочка, мати й бабуся.
— Це не по-людськи, — каже протоієрей Олег Мельничук, — дитя і мати повинні бути нерозлучні. Я розумію, що в місцях позбавлення волі є норми й правила. І все, що я тут чув і бачив, потрібно обговорити на громадській раді. Я розумію всі складнощі, але за можливості вирішуватимемо ці питання.
У тюремному садку розпорядок звичайний: ігри, заняття, обід, сон. Чисто, затишно, ситно. На дитяче харчування виділяється майже п’ятдесят гривень на день. Є педіатр, психолог. Тільки з вікна видно... колючий дріт. Діти живуть тут до трьох років, а потім, якщо близькі родичі захочуть — беруть під свою опіку, а якщо ні — відправляють у дитбудинок. Як не сумно, на волі лише небагатьох із них хтось чекає.
В ув’язненої Аліни (ім’я змінено) вже є шестирічна дочка, яка живе в дитбудинку. У тюрмі з’явився син — йому скоро виповниться три. Вона думала, що випустять умовно-достроково, але відмовили. Тепер і сина в дитячий будинок віддадуть.
Не таємниця, що багато мам ідуть на народження дитини через різноманітні пільги й послаблення режиму: отримують посилене харчування, не ходять на роботу, можуть вийти достроково. Вони живуть, як у теплиці, нехай в умовах несвободи, але в них є все необхідне для дитини — житло, харчування, одяг, догляд.
А там, на волі, доведеться вирішувати все самим. За статистикою, ледь чи не кожна друга дитина виявляється покинутою, тільки-но її мама виходить на свободу. Як жити? Де заробити? І не зірватися, щоб не опинитися знову за сірими ворітьми з колючим дротом...
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Завжди під наглядом.
Для матерів, які годують груддю, роблять виняток.
