Від 26 червня меморіальна дошка на стіні колишньої Луцької тюрми нагадуватиме, що тут з осені 1941-го і до весни 1942 року був табір для радянських військовополонених, в якому обірвалося життя 10 530 наших громадян.

Таємниця двох злочинів

Існування в Луцьку цього табору довго замовчували. Можливо, тому, що містився він у колишній тюрмі, в’язнів якої за наказом НКВС розстріляли 23 червня 1941 року. Пошуки слідів табору так чи інакше виводили б дослідників і на цей кривавий злочин. Про табір у старій частині Луцька відкрито заговорили лише на початку 2000-х. Спочатку — непрофесійні історики. Відомий волинський краєзнавець, в’язень тюрми, якому дивом удалося вижити в тому пеклі, Микола Куделя в своїх спогадах «Під мурами Луцької тюрми», що вийшли 2001-го у видавництві «Надстир’я», писав:

«26 червня 1941 рік. Ранок. До Луцька гнали кілька сотень полонених червоноармійців — приєднали до них, двоє намагалися втекти — розстріляли. Женуть через Гнідавський міст до Луцької тюрми...

Липень 1941 року. Згодом німці взагалі заборонили рідним відвідувати могили розстріляних, оскільки сама тюрма і прилеглі до неї будівлі були зайняті під табори військовополонених...

...найбільша могила, що на західному подвір’ї, німці не пустили нікого, так як там все було заповнене людьми, які не хотіли воювати за Сталіна і внаслідок методичного обману вибрали... голоду смерть у таборах Гітлера».

Бранців було дуже багато, тюрма не могла вмістити усіх. Тимчасовим прихистком для багатьох з них з перших чисел липня по серпень 1941-го став замок Любарта. Це засвідчив у своєму поясненні від 2 березня 1942 року «До Пана Посадника м. Луцька» тогочасний начальник пожежної охорони міста Олександр Вишневський.

Ще одна будівля в цій частині Луцька, колишній колегіум єзуїтів, стала в’язницею для військовополонених. Та не надовго, бо вже в 1943-му в колишніх монаших келіях шукали порятунок утікачі з польських сіл. Як засвідчує книжка «Нариси історії Волинської обласної партійної організації» (Львів, 1981): «У «Шталагу-360» у Луцьку до червня 1942 року було розстріляно та померло від голоду і хвороб 10 530 військовополонених».

Ось ще один документ — паспорт до пам’ятника «Жертвам фашизму», встановленого 1975-го на так званій Гнідавській гірці, на протилежному від колишньої Луцької тюрми березі річки Стир: «На другий день окупації Луцька фашисти почали масове знищення людей. У районі вул. Марцикевича (сучасна Гнідавська. — Авт.) гітлерівські окупанти створили табір для військовополонених. У таборі були нелюдські умови, в результаті чого щоденно помирало від голоду, катувань 40—50, а взимку 100—200 чоловік». Але жодних посилань на джерела інформації автор довідки С. Леонтьєв не робить. Можна припустити, що першоджерелом була «Історія міст і сіл УРСР. Волинська область» (Київ, 1970). Але місце дислокації табору це видання не вказувало, так само як й інші джерела радянської доби. Про причини такої секретності можна лише здогадуватися.

Спроби відшукати свідків, які могли б розповісти про табір, робилися і волинськими краєзнавцями. Років два тому автор цих рядків з керівниками Волинської обласної пошукової громадської організації «Сумління» Геннадієм Гульком та Ігорем Пасюком мали зустрітися із сином одного із службовців адміністрації окупованого Луцька. Після кількарічних вмовлянь той нарешті погодився поділитися спогадами. Але цей цінний свідок помер буквально за кілька годин до призначеної зустрічі...

Значний внесок у дослідження теми зробив відомий волинський археолог Юрій Мазурик. Вивчаючи історію розстрілу в’язнів Луцької тюрми 23 червня 1941 року і розшукуючи їх могили, Юрій Михайлович вийшов і на проблему табору військовополонених. А поштовхом до цього став випадок, що трапився в листопаді 2007-го. На Гнідавській вулиці, неподалік пам’ятника «Жертвам фашизму», проводилися земляні роботи і було відкрито невідому досі могилу військовополонених, де поховано 360 осіб. Проведені згодом додаткові пошукові роботи допомогли знайти ще одинадцять братських могил.

Несподіване продовження ця історія отримала весною 2009 року, коли на території східного подвір’я колишньої Луцької тюрми шукали могили розстріляних тут енкавеесниками в’язнів. Так було виявлено ще одне масове захоронення колишніх військовополонених, усього 314 чоловік.

Проведені Юрієм Мазуриком та іншими краєзнавцями архівно-бібліографічні дослідження, опитування старожилів дали змогу з’ясувати, що місцем утримання військовополонених у Луцьку був табір «Шталаг-360», який розміщувався в колишній Луцькій тюрмі та прилеглих спорудах, а на перших порах — і в замку Любарта. 

Їхню троянду оповив колючий дріт

І ось нарешті 26 червня 2013-го, пригадайте, саме в цей день у 1941-му в місто пригнали першу колону радянських військовополонених, на одній із стін колишньої Луцької тюрми відкрито меморіальну дошку. На ній зображення табірної сторожової вишки, троянди, що проростає з колючого дроту і напис: «На цьому місці в роки Другої світової війни розміщувався нацистський табір «Шталаг-360», в якому впродовж осені 1941-го — весни 1942 року загинуло 10 530 радянських військовополонених. Вічна їм пам’ять!»

У своєму виступі ініціатор увічнення пам’яті в’язнів «Шталагу-360» краєзнавець Геннадій Гулько зазначив: військовополонених довго вважали зрадниками Батьківщини, їх ніби й не було на цьому світі. А доля полонених трагічна і варта нашої поваги.

З промовцем важко не погодитися. Адже на Волині підрозділи 5-ї армії генерала Потапова в перші дні війни боролися героїчно і багато в чому сприяли тому, що Київ гітлерівці захопили лише 20 вересня, а не на початку липня. І до того, як потрапити в полон, ці солдати встигли зробити свій внесок у майбутню перемогу. Були серед колишніх бранців і воїни протитанкової бригади генерала Москаленка, які в боях під Войницею, Затурцями, Торчином підбили десятки танків, і воїни 2-го Володимир-Волинського укріпрайону, які першими прийняли бій з ворогом у недобудованих дотах, і прикордонники.

Про необхідність увічнення пам’яті оборонних боїв на Волині того дня говорили голова обласної ради ветеранів Микола Капітоненко, краєзнавець Юрій Мазурик та інші.

До речі, вже відомі прізвища 115 червоноармійців, які загинули в «Шталазі-360». Тож, можливо, незабаром поруч із вже існуючою меморіальною плитою на стіні з’являться й інші, з іменами загиблих понад 70 років тому воїнів. Залишається сподіватися на підтримку влади і громадських організацій у цій важливій справі.

Луцьк.

Урочистості з нагоди відкриття меморіальної дошки.

Ця меморіальна дошка нагадуватиме мешканцям обласного центру і гостям міста про страждання в’язнів табору «Шталаг-360».

Фото автора.