Завтра – День медичного працівника
Тут як на фронті. Людей атакують хвороби, травми, ДТП, пожежі, нещасні випадки, кримінальні події. Навколо біль, кров, страх.
І вони — рятувальники в білих халатах, які поспішають на допомогу й приходять вчасно.
Київська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги ось уже майже тридцять років перебуває на передовій цієї війни за життя й здоров’я людей. Тут нікому не відмовляють у допомозі. За словами заступника головного лікаря Сергія Білогривенка, установа працює 24 години на добу, сім днів на тиждень цілий рік без вихідних і свят.
От і головного лікаря БСП Олександра Ткаченка ми не застали в кабінеті. Своє професійне свято він зустрічає за операційним столом, борючись із жовчнокам’яною хворобою доставленого по «швидкій» пацієнта (на знімку).
У рідній лікарні Олександр Анатолійович оперує кілька разів на тиждень. А як головного хірурга Києва його постійно викликають попрацювати за фахом на складних випадках в інші клініки міста. Та навіть під час відсутності головлікаря налагоджений механізм лікарні швидкої допомоги збоїв ніколи не дає. На це тут не мають права. За добу приймають близько 200 людей. Із них госпіталізується 130—150.
Тут трудяться лікарі практично всіх спеціальностей. До постійної боротьби за життя пацієнтів у повній бойовій готовності перебувають чотири реанімації й шістнадцять операційних, а також усі відділення лікарні. У тому числі ексклюзивні (єдині в місті) — токсикології, токсикологічної реанімація, невідкладної терапії.
...Позавчора блискавка поцілила в одне з дерев у київському Гідропарку. Під ним у цей час від дощу ховалися три студентки. Їх доправлено до ЛШД, і нині вони перебувають під спостереженням лікарів у відділенні невідкладної терапії.
Усе це нам розповів заступник головлікаря Сергій Білогривенко. На стіні його маленького кабінету — грамоти й ікони. На стелажах — сувеніри, склянки з ліками і книжки. З верхньої полиці трохи здивовано дивиться Вільям Шекспір. Для мого співбесідника і його колег запитання: «Бути чи не бути?» в контексті їх роботи не актуальне. Відповідь одна: «Бути!». Бути справжнім лікарем, рятувати пацієнтів, давати шанс на життя й цілковите одужання, незважаючи на постійні стрес та екстрим, у стані яких доводиться виконувати свій обов’язок.
Галина Йосипівна Романченко (на знімку) — ветеран ЛШД. 47 років вона присвятила медичній практиці. І досі трудиться — очолює організаційно-методичний кабінет.
Дівчина із села Лісова Поляна Житомирської області мріяла про медицину. У 1956 році Галина закінчила київське медучилище, У Васильківському районі в селі Плесецькому працювала медсестрою, вчилася на різних курсах, організувала там лабораторію. Була справжнім сільським фельдшером. Потім навчання в медичному інституті. Затим — робота на «швидкій допомозі» в «інфарктній» бригаді, дільничним терапевтом, завідувачем відділення й поліклініки. У 1985 році Галина Йосипівна прийшла начмедом до лікарні швидкої допомоги...
— Які якості повинен мати лікар, щоб працювати у вас тут, на передовий?
Моя співбесідниця, не замислюючись, відповіла:
— Любов. Без любові до людей і до своєї професії тут не можна. У нас мало платять, тому заради грошей сюди не йдуть. Треба знати, що хворий — завжди правий.
Ми лікуємо не хворобу, а саму людину. Треба вміти знайти з пацієнтом спільну мову, підтримати його, сказати добре слово, тоді й ефект від лікування буде.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Прийомне відділення Київської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги працює цілодобово.
Шановні медичні працівники!
Щиросердно вітаю вас з професійним святом!
Праця медика була і залишатиметься найблагороднішою і найбільш затребуваною у суспільстві. Представники однієї з найгуманніших професій завжди поруч з нами — від народження до глибокої старості. У важкі хвилини ви допомагаєте нам долати хвороби, повертаєте надію і радість до життя.
У медицині не буває випадкових людей. Справжні професіонали мають глибокі знання, талант, золоті руки і небайдуже серце. Ваша робота важка, напружена, відповідальна, але просякнута безмежною вдячністю пацієнтів.
Висловлюю вам щиру і глибоку подяку за вашу працю, терпіння і доброту.
Від усього серця бажаю кожному з вас натхнення, щастя, благополуччя, родинного затишку, а головне — здоров’я вам та вашим рідним!
Голова Верховної Ради України Володимир РИБАК.
