Його поховали неправильно?

Тараса Шевченка повинні були поховати під Дніпропетровськом — саме це випливає з його знаменитого «Заповіту». Про це 3 червня заявили місцеві краєзнавці під час прес-конференції в медіа-центрі «Дніпро Пост».

Як зазначають експерти, у XVІІІ столітті на Катеринославщині знаходилися вільні козацькі поселення. Вперше приїхавши сюди із Санкт-Петербурга у 29 років, у вересні 1843 року, Тарас Григорович упродовж двох місяців пішки подорожував козацькими місцями. Відвідав Старі й Нові Кодаки, дніпровські пороги, де набирався сил для своєї творчості. Тоді ж побував і біля порога «Ненаситець», який у народі прозвали «ревучий» через голосний шум води, що чути на всю округу.

Це мальовниче місце залишило в пам’яті художника і поета незабутні враження. А коли через два роки Шевченко занедужав на запалення легенів, що вважалося на той час невиліковним, то написав «Заповіт»:

«Він написав «поховайте мене на могилі» — могилами тоді називали скіфські кургани і це було загальноприйняте вживання цього поняття, — зазначає краєзнавець Дмитро Синиця. — Ми проаналізували його слова і дійшли висновку, що Тарас Шевченко просив, аби його поховали в селі Василівка-на-Дніпрі (Синельниківський район, Дніпропетровська область). Бо картина, яку він описав, відкривається зі скіфського кургану, що розташований у Василівці-на-Дніпрі. Там само знаходився поріг «ревучий».

У зв’язку з цим до 200-річчя від дня народження Кобзаря професор Дніпропетровського національного університету Василь Шевцов пропонує встановити в селі Василівка-на-Дніпрі меморіальний знак. «Щоб Україна знала, що саме тут він заповідав себе поховати», — вважає професор.

Дніпропетровська область.