Якось я ділився враженням зі знайомим журналістом про київський концерт марафону «День українського баяна і акордеона». Наразі він, не надто емоційний і не палкий шанувальник музики, обірвав мене і захоплено вимовив: «Знаєш, а я оце днями по телебаченню почув гру трьох баяністів. Як гарно, віртуозно вони грали! Я не став перемикати канал і дослухав їх до кінця. Це було приємно й чудово! Не сподівався, що в нас є такі прекрасні баяністи і що так милозвучно можуть звучати їхні інструменти!».

Започаткували специфічні, святкові, дні

Так, сьогодні багато таких, хто захоплюється баяном і акордеоном. Ці відносно молоді інструменти яскраво заявили про себе у XX столітті як повноправні представники світового музичного мистецтва. Від колись масового використання, переважно самодіяльними виконавцями, твердять одні фахівці, останнім часом вони піднімаються на дедалі вищий академічний рівень. На них тепер грають усе: фольклор, джаз, класику, сучасну музику, в ансамблях, оперних і симфонічних оркестрах. Композитори пишуть для них сольні й ансамблеві твори. А музиканти, що грають на них, визнаються світом як носії найпередовіших тенденцій у сучасній музиці.

За майстерне, витончене володіння цими інструментами багато виконавців удостоєні звань заслужених і народних артистів України. Імена М. Різоля, В. Бесфамільнова, С. Грінченка, А. Семешка, В. Мурзи, П. Фенюка, А. Нижника, композиторів К. Мяскова, В. Підгорного, В. Власова, А. Гайденка, А. Белошицького, В. Зубицького, В. Рунчака вписали чимало яскравих сторінок в історію не тільки українського, а й світового музичного мистецтва.

Разом з тим існують й інші міркування. Ось одне з них, композитора і диригента, художнього керівника Концертної серії «Нова музика в Україні» Володимира Рунчака:

 «Стан функціонування в сучасній Україні баяна і акордеона викликає у мене, як у колишнього баяніста, велике занепокоєння. Скорочуються набори до музичних шкіл та училищ, перенесено увагу у вузах з виконавства в бік наукової, а часто-густо і псевдонаукової діяльності. Вкрай незадовільна ситуація з інструментарієм як для початківців, так і для концертантів. Знижена до мінімуму концертна діяльність, звучання баяна-акордеона в засобах масової інформації чуємо досить рідко. Чого ще чекати?»

Та В. Рунчак не обмежився висловлюванням наведених тривог і постановкою запитання — чого ще чекати? За підтримки Всеукраїнської музичної спілки, асоціації баяністів та акордеоністів при ній Спілки композиторів України цього року організував і провів концерт-марафон «День українського баяна і акордеона». Заувага щодо назви. Може, не треба було ділити на українські і, скажімо, російські чи італійські інструменти. Концерти баяністів-акордеоністів в Україні у різні дні протягом березня-квітня крім Києва, пройшли майже в усіх обласних центрах і деяких містах. Було розпочато процес конкретних заходів з повернення інтересу до цих інструментів, дещо втраченої любові й поваги в суспільстві до них.

Погоджуючись з думкою деяких фахівців-музикантів, що «Золотий вік» баяна і акордеона починається у нинішньому, XXІ ст., можна стверджувати: щорічне проведення в Україні таких «Днів» буде гідним внеском у піднесення авторитету й популярності баянно-акордеонного мистецтва.

А «AccoHolіdaу» відбувся вже вкотре

Утім «Вища ліга метрів світового акордеона» давно не дрімає і не чекає з моря погоди. Ця організація провела нещодавно в Києві вже восьмий міжнародний конкурс-фестиваль «AccoHolіdaу» (Свято акордеона). До речі, у багатьох країнах світу баян теж називають акордеоном, тільки кнопочним, а наш традиційний акордеон — клавішним.

У цьому унікальному мистецькому заході взяли участь кращі професіонали України, Росії, Білорусі, Литви, Казахстану, Чорногорії, Італії, Австралії і навіть Китаю.

— За вісім років про наш конкурс дізнався увесь світ, — каже народний депутат України, президент ліги метрів Ян Табачник. — Багато хто вважає його кращим конкурсом у Європі. А шеф-видавець німецької газети «Інтермюзик» Ульріх Шмюлінг назвав Україну кладом акордеонної музики.

Та головним є те, що наш конкурс дає молодим виконавцям чудову можливість показати свій талант, своє уміння, перспективу свого творчого розвитку, є важливим кроком на шляху визнання його переможців і призерів. І не лише у музикальному і професійному світі, а й на державному рівні. Наприклад, талановитому виконавцеві з Білорусі, який здобув перше місце в одному з наших конкурсів, Президент Лукашенко подарував квартиру.

Між іншим, учасники цього конкурсу-фестивалю проходять жорсткий відбір у своїх країнах. У них велика відповідальність виступати перед такими майстрами, як українці, віце-президенти ліги Володимир Бесфамільнов, Анатолій Семешко (він, до речі, і голова Асоціації баяністів та акордеоністів України), Віктор Власов і італієць Рішар Гальяно та іншими.

Кожен наш форум — це справжній професійний огляд, об’єктивна картина того, яким буде акордеонно-баянне мистецтво завтра, хто прийде на зміну видатним артистам світової і вітчизняної сцени.

Конкурс відкрився концертами заслуженого артиста Росії Юрія Шишкіна та заслуженого діяча мистецтв України Володимира Зубицького і проходив у двох номінаціях «Класична музика» і «Естрада». Цього разу у класичній категорії переможцями визнані Микита Власов і Олександр Коломойцев з Росії, Нікола Пекович (Сербія), Іван Биков (Україна), Андрій Довженко (Білорусь), диплома був удостоєний Мілош Катаніч із Сербії.

У категорії «Естрада», до виконавців якої Ян Табачник підходить особливо вимогливо, перша премія не присуджувалася, а другу й третю вибороли: Дмитро Дитятко, Роман Кудря, Ірина Вірясова і Олександр Туліков, диплом — Валерій Сидоренко. Відрадно, що всі переможці — наші, українці.

Треба сподіватися, що вже традиційне чудове свято акордеонно-баянного мистецтва — міжнародний конкурс «AccoHolіdaу» і молодий, свіжий концерт-марафон «День українського баяна і акордеона» сприятимуть розвитку і продовженню кращих традицій використання цих інструментів, залученню до опанування ними талановиту молодь. І, можливо, найближчим часом зміняться оцінки Володимира Рунчака. А в конкурсах, організованих Яном Табачником, братиме участь більше нових, українських метрів світового баянно-акордеонного мистецтва.

Гордість і слава нашого баянного мистецтва

Як уже зазначалося вище, конкурс «AccoHolіdaу» відкрився концертом виконавця і композитора, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата багатьох Всеукраїнських і міжнародних композиторських конкурсів Володимира Зубицького. Він, нагадаю, — син відомих лікарів-народників Данила і Наталії Зубицьких. Як, бачите, обрав інший життєвий шлях. Та учасники конкурсу не лише слухали його гру, його власні твори, а вітали Володимира з ювілеєм — 60-річчям з дня народження. І це стало третьою на сьогоднішній день значною подією в баянному мистецтві України.

Композитор і виконавець Володимир Зубицький володіє своїм неповторним індивідуальним творчим почерком, в якому, на мій погляд, завжди відчувається ГОЛОС ЖИТТЯ, ГОЛОС І НЕРВ НАШОГО НЕПРОСТОГО СЬОГОДЕННЯ, де тісно поєднуються інтелект і емоції.

Отже, в Україні є на кого рівнятися, з кого брати приклад...

Ян Табачник.

Володимир Зубицький.

Ірина Вірясова.

Фото надані автором.

ПРЯМА МОВА

Заслужений діяч мистецтв України, професор Анатолій Семешко коментує:

— Володимир Зубицький створив три симфонії для великого оркестра, три для камерного, скрипічний концерт, три опери, два балети, чотири хорові концерти, три концерти для баяна з оркестром, концерт для оркестра народних інструментів, баянні сонати, партити, сюїти тощо.