Навіть з колишніх українців, які живуть нині в Ізраїлі, мало хто знає, що на купюрі номіналом 100 шекелів зображено нашого земляка. Це уродженець Полтави та другий президент Ізраїлю Іцхак Бен-Цві (Шемшелевич).

Народився Іцхак Шемшелевич 1884 року в Полтаві. Спершу навчався в єврейській школі, а потім — у місцевій гімназії. Після її закінчення успішно склав іспити до Київського університету, однак довго повчитися там йому не судилося. І ось чому...

Іцхак захопився політикою й у 1906 році навіть брав участь у засадничій конференції єврейської соціал-демократичної партії По’алей Ціон у Полтаві та працював з Б. Бороховим над створенням її програми. Тож Шемшелевич і потрапив тоді під так званий негласний нагляд поліції. А тим часом після революційних подій 1905-го Полтава жила в передчутті єврейських погромів, і тут Іцхак виявляв неабияку активність, не раз заявляючи (так, щоб це дійшло й до ймовірних погромників): «Живими ми їм не здамося!» До вірогідних погромників це дійшло, й поліція, яка нагрянула до будинку Шемшелевичів з обшуком, справді знайшла там склад зброї, призначеної для захисту. Усю сім’ю на чолі з батьком Шемшелевича було арештовано й вислано до Сибіру. Самому Іцхаку вдалося втекти до Вільно (Вільнюс) і так уникнути арешту. Однак про навчання в університеті довелося забути.

1907 року Іцхак Шемшелевич емігрував до Палестини, в Ерец-Ісраель (Земля Обітована). Відтоді й починається його політична кар’єра вже як Бен-Цві. Його було обрано делегатом партії По’алей Ціон на VІІІ Сіоністський конгрес у Гаазі. Разом з Рахел Янаіт, теж колишньою полтавкою, яка згодом стала його дружиною, Бен-Цві брав активну участь і у випуску 1910-го першого в Ерец-Ісраелі соціалістичного журналу івритом «Ахдут», який видавали в Єрусалимі. 1915 року часопис було закрито турецькою владою, а Бен-Цві разом з Давидом Бен-Гуріоном (майбутнім першим прем’єр-міністром Ізраїлю) арештовано й вислано з Палестини.

Пізніше вони переїхали до США, де заснували молодіжний соціалістичних рух Хе-Халуц (1915). Перед початком британського наступу на Ерец-Ісраель Бен-Гуріон і Бен-Цві розгорнули в США агітацію за вступ у добровольчі єврейські батальйони в лавах британської армії (так званий Єврейський легіон) і самі були серед перших добровольців, які 1918 року прибули до Єгипту, а звідти — до Палестини.

У 20-30-х роках Бен-Цві брав активну участь у сіоністському русі, а від моменту створення Ва’ада леуммі (1920) спершу був його членом, потім головою (1931) і, зрештою — президентом (з 1945 року). Бен-Цві був депутатом Кнесету першого (1949) і другого (1951) скликань.

...1952 року помер перший президент Ізраїлю Хаім Венцман. Ось тоді на цю посаду й було обрано Іцхака Бен-Цві. До речі, мало хто знає, але одним із тих, хто міг претендувати на цей пост, був і всесвітньовідомий учений... Альберт Ейнштейн. Принаймні  цього хотів Білий дім, однак таку пропозицію, на думку самого вченого, зробили по-хамськи — через газетну публікацію і без якихось попередніх консультацій з самим Ейнштейном. Його це настільки обурило, що, як засвідчують друзі вченого, той негайно кинувся дзвонити у Вашингтон.

Що ж до Бен-Цві, то його іще двічі (1957, 1962) було переобрано президентом Ізраїлю. Хоча останню каденцію відпрацювати йому не судилося — 23 квітня 1963 року Іцхак Бен-Цві помер.

Він залишив після себе чималу наукову та історичну спадщину. Наукові праці Бен-Цві здебільшого присвячені життю східних єврейських громад (самаритян, караїмів, саббатіанців). Роботи Бен-Цві, присвячені неєврейським громадам Ізраїлю, вміщені в книзі «Населення нашої країни» і входять до п’ятитомника зібрань його творів. Написав він і фундаментальну працю з історії самаритян «Книга самаритян». А найціннішим з його численних історичних досліджень вважається праця «Ерец-Ісраель і її єврейське населення в період османського володарювання»  (1955).

Ось таким був Бен-Цві — колишній полтавець Іцхак Шемшелевич.

Полтава.

Портрет Іцхака Бен-Цві на купюрі номіналом 100 шекелів.