Великі жертви й поневіряння принесла нашому краю Велика Вітчизняна війна. У її вогні загинуло 165 339 жителів Волині (кожен шостий), повністю зруйновано і спалено понад сто сіл. На території області в концтаборах було замордовано 47 960 військовополонених. Важко порахувати втрати Червоної армії, партизанських загонів, усіх, хто загинув, обороняючи область в червні 1941-го і визволяючи її в січні—липні 1944 року. Ще й досі залишаються незахороненими тисячі героїв тієї війни. Та невідомих могил стає дедалі менше.

Меморіал на Ведмежій висоті

Напередодні Дня Перемоги, 7 травня, в урочищі Мар’їна роща на висоті Ведмежій, що поблизу села Мощена Ковельського району, відбулося перепоховання останків двадцяти воїнів, які загинули тут в липні 1941 року, обороняючи від фашистів вже звільнений 6 липня Ковель.

Завдяки роботі, проведеній Волинською обласною громадською організацією «Сумління» (керівники Ігор Пасюк, Геннадій Гулько) та пошуковим загоном «Відродження» (командир Вадим Дорофєєнко) протягом 2012—2013 років вдалося віднайти і з почестями поховати останки 77 радянських воїнів. Наразі відомо прізвища лише семи із них. Так на Волині 26 жовтня минулого року виникло ще одне меморіальне військове кладовище.

На цьогорічні врочистості із Ставропольського краю прибув онук колишнього мінометника 1083-го стрілецького полку 312-ї стрілецької дивізії єфрейтора Миколи Григоровича Гончарова Василь Горохов із донькою Наталією і зятем Романом. Ім’я його дідуся, єдиного з двадцяти нещодавно віднайдених воїнів, вдалося встановити завдяки так званій капсулі смерті, що збереглася.

Ще до початку церемонії перепоховання беру інтерв’ю у Василя Горохова:

— Нас надзвичайно тепло зустріли волиняни. Сьогодні ми були присутні на заходах. Дуже зворушливий концерт, чудове ставлення людей. Важко стримати емоції. Виступав перед ветеранами. Побажав їм здоров’я, щоб і надалі радували своїх дітей, онуків, правнуків. Вчора спілкувався з керівником пошукового загону «Відродження» Вадимом Дорофєєнком. З’їздили на місце, де загинув мій дід по матері, взяли капсули із землею. Потім поїхали сюди. Він розповів, чому саме тут хоронитимуть. Місце хороше, висота. Вдома з нетерпінням чекають на моє повернення мати, її сестри. Мама з 1937 року, одна сестра трохи молодша, а старшій сестрі 87. Восьмеро дітей було в мого діда. Я — колишній кадровий військовий. Учасник бойових дій. Був поранений. Дідусь мій за соціальним походженням — донський козак, займався сільським господарством. Для нашого дідуся сьогодні війна закінчилася, як і для дев’ятнадцяти невпізнаних солдатів. Дякую пошуковцям і волинянам, низький всім уклін.

У церемонії захоронення останків воїнів взяли участь керівники Ковельського району, ВОГО «Сумління», пошукового загону «Відродження», жителі довколишні сіл, ветерани Великої Вітчизняної війни, вихованці Волинського ліцею з посиленою військовою і фізичною підготовкою, працівники військкомату. Обряд поховання здійснили священики Української православної церкви на чолі з єпископом Володимир-Волинським і Ковельським Володимиром. Над могилами пролунав салют.

Хвилюючою була передача Василю Горохову каски його діда, осколка, яким того вбило, деяких особистих речей, знайдених під час розкопок.

11 травня мені з Невинномиська зателефонував Василь Горохов і повідомив, що реліквії успішно доставлені на Ставропілля. А відзнятий дочкою Наталією фільм уся велика родина переглядала плачучи. Ще просив передати велике спасибі волинянам за їх турботу про збереження історичної пам’яті.

Під дубами...

Ще одні врочистості відбулися у приміському селі Гаразджа Луцького району. Тут з ініціативи піддубцівського сільського голови Бориса Горбатюка і секретаря обласної комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій обласної державної адміністрації Олександра Кравчука було відкрито пам’ятник на могилі 27 загиблих у 1944 році радянських воїнів.

Коротка передісторія цієї події. У 2009 році на адресу Піддубцівської сільської ради надійшов лист від мешканки Києва Марини Назаренко, онуки одного із загиблих — Сергія Федоровича Статних. Вона повідомила, що в результаті пошуку місця поховання свого дідуся у військовому архіві підмосковного міста Подольська натрапила на документи, які свідчать, що він похований у селі Гаразджа у братській могилі разом з іншими 46 загиблими воїнами Червоної армії, і надіслала їх список.

За даними того самого архіву населений пункт визволяла від фашистів 106-та стрілецька дивізія Червоної армії. У селі після його визволення, у лютому—березні 1944 року, розміщувався 65-й медсанбат. За свідченням голови Ради ветеранів 106-ї стрілецької дивізії Василя Устимовича Клиго, ті, хто помер від ран за час перебування 65-го медсанбату в селі Гаразджа, були там само й поховані (на околиці села, під дубами, над дорогою Теремне—Гаразджа—Воротнів).

За інформацією місцевого жителя (нині покійного) Федора Дмитровича Кравчука (1936 р. н.), незадовго після виїзду з села польового госпіталю якусь кількість загиблих бійців влада чомусь перепоховала у братській могилі села Теремно (тепер мікрорайон Луцька), інші залишились у селі Гаразджа у могилі «під дубами». Тут сільською радою був встановлений пам’ятний знак. У 1991 році місцеві жителі поставили там дерев’яний хрест.

Після того, як у 2009 році могилу вперше відвідала Марина Назаренко, місцева влада та жителі села Гаразджа впорядкували її, встановили металевий хрест зі списком загиблих і огородили дерев’яним парканом.

Після додаткового дослідження Марини Назаренко та обласної комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Волинській ОДА з’ясувалося, що у могилі «під дубами» — останки 27 воїнів (прізвища встановлені), а останки 20 воїнів перепоховані у братській могилі в мікрорайоні Теремно та на меморіальному комплексі «Вічна Слава» у Луцьку.

Місцева жителька Ольга Тарасюк вже двадцять років доглядає за цією могилою, а нині вже покійний Володимир Доманський у повоєнні роки ставив на могилі дерев’яні хрести.

Урочистості з нагоди Дня Перемоги відбулися в усіх містах і селах Волині. Зокрема, в селищі Маневичі відбулися мітинг і покладання квітів до могил воїнів, святковий концерт. З учасниками Великої Вітчизняної війни зустрілися керівники району — голова районної ради Петро Зінчук і голова райдержадміністрації Микола Миронюк.

Мощена—Гаразджа.

Ці речі були знайдені поруч із тілами загиблих воїнів поблизу села Мощена.