Історія давньої Волині цікавить багатьох. Заглянути в її минувшину ми можемо завдяки музеям. Наша розповідь — про головну збірню старожитностей регіону — Волинський краєзнавчий музей.
Він стоїть майже в самому центрі Луцька. Початок його історії — 16 червня 1929 року, коли в місті з ініціативи організованого 1927-го Волинського товариства краєзнавства та опіки над пам’ятками минулого було створено перший у тодішньому воєводському центрі музей. Газети писали: «Волинський музей за своїм змістом є регіональний і має завдання не лише збирати різноманітні зразки пам’яток, а й поширювати знання про ті пам’ятки культури, мистецтва і любов до них, досліджувати терен Волині, її природу, пам’ятки історії, етнографії».
У 1940-му, на базі зібраної в попередні роки колекції старожитностей, у Луцьку організовано обласний історико-краєзнавчий музей. Саме тоді він поповнився багатьма цінними експонатами з приватних колекцій тутешніх магнатів. Зокрема, із палацу князів Радзивіллів у Олиці. Холодна зима 1939-1940 рр. не сприяла збереженню історичних цінностей. За спогадами довоєнних музейних працівників, значну частину реліквій було спалено червоноармійцями у грубках палацу, деякі картини відомих європейських майстрів пошкоджено штиками. Значних втрат колекція зазнала і в роки Другої світової.
Музей неодноразово змінював місце приписки. 17 серпня 1985 року він переїжджає в одну з найкрасивіших будівель міста на вулиці Шопена. Споруджено її в 1928—1930 рр. в колишньому воєводському центрі Речі Посполитої для Окружного земельного управління. Після 17 вересня 1939 року тут стояв штаб 5-ї армії, яка відзначилася в оборонних боях 1941-го. По війні, аж до 1959 року, тут був виконком Волинської облради, згодом — міська лікарня.
Колекція збільшувалася, змінювалася і структура установи. Сьогодні Волинський краєзнавчий має у своєму складі ще такі діючі музеї: Колодяжненський літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки (1949), Художній музей (1973), Музей волинської ікони (1993), Музей Луцького братства (2011) та меморіальний музей В’ячеслава Липинського в селі Затурці Локачинського району (2012). Тобто маємо своєрідне об’єднання.
У фондах Волинського краєзнавчого — понад 140 тисяч експонатів, які репрезентують природу, історію, етнографію, мистецтво краю. Щороку музей відвідує понад сто тисяч осіб. Він став відомою в Україні та за її межами науковою установою, осередком культури краю, скарбницею його історико-культурних надбань, методичним та координаційним центром музейної справи в області. Щороку тут влаштовують обласні, всеукраїнські та міжнародні конференції, видають наукові збірники.
Музейники Луцька підтримують тісні контакти з багатьма відомими науковими установами. З 2003 року Волинським краєзнавчим спільно із Замосцьким музеєм засновані українсько-польські двомовні наукові «Замосцько-Волинські музейні зошити».
Своїм здобуткам Волинський краєзнавчий музей завдячує багаторічному директору Анатолію Силюку, генераторові багатьох творчих ідей, його заступнику Євгенії Ковальчук, головному хранителю фондів Наталії Пушкар, керівникам музеїв-відділів, десяткам науковців.
Щоразу, переступаючи поріг цієї скарбниці нашої історії, відвідувач знаходить тут чимало нового і цікавого для себе. За це ми і вдячні музейникам Волині. Із вдячністю згадуємо завідувачку Музею волинської ікони Тетяну Єлісєєву, яка допомогла працівникам редакції «Голосу України», котрі в святкові травневі дні перебували на Волині, пізнати чарівність і таємничість сакрального мистецтва краю.
Група працівників музею під час презентації книги «Музей волинської ікони». Другий зліва — директор Анатолій Силюк.
