Лауреати мистецької премії «Глодоський скарб»-2013 Віра Вовк (Бразилія) та Ліда Палій (Канада) 19 квітня відвідали Вінниччину.
— Я ще не була у краю Коцюбинського, дуже хочу ступити на поріг його оселі, вклонитися пам’яті великого Сонцепоклонника, — сказала Віра Вовк після отримання премії.
За словами секретаря Національної спілки письменників України, вінничанина Михайла Каменюка, вже стало доброю традицією показувати лауреатам якийсь із куточків України. Вони самі обирають маршрут поїздки. До Вінниці прибув ще й мистецький десант. Із шанувальниками слова на Поділлі спілкувалися лауреати Шевченківської премії Михайло Слабошпицький, Григорій Гусейнов, знані письменниці Софія Майданська та Світлана Короненко. Вінничани познайомилися з ще двома митцями, удостоєними «Глодоського скарбу», — кобзарем Тарасом Компаніченком та скрипалькою Мирославою Которович.
Дорогою до Вінниці гості зупинилися в селі Нова Гребля Калинівського району, де в школі є музей Євгена Гуцала. У цьому селі письменник придбав хату з великим яблуневим садом. Однак перебратися сюди не встиг. Щороку в квітні у Новій Греблі вшановують пам’ять земляка, нагороджують лауреатів премії його імені, встановленої Вінницьким земляцтвом у Києві. Загалом на Вінниччині — десять літературних премій. Дві з них всеукраїнські — імені Коцюбинського та Руданського.
У Вінниці гості побували у садибі-музеї, доторкнулися до стовбура старої липи, яка росла ще коли подвір’ям ходив Коцюбинський. У цьому домі неподалік від Південного Бугу постійно відбуваються літературно-мистецькі заходи, сюди навідується мало не кожен студент педуніверситету, що носить ім’я Коцюбинського. Навряд чи їм відомо, що Київський театр імені Франка починався у Вінниці. Нині у цьому приміщенні — місцевий театр імені Садовського. У місті є ще дві цікаві пам’ятки архітектури початку ХХ століття — готель «Савой» та дім, де містився штаб Петлюри.
Лауреати «Глодоського скарбу» зустрілися з вінничанами в залі Вінницького училища культури і мистецтв імені Леонтовича.
Віра Вовк (Селянська) в еміграції з 1945 року. Професор німецької літератури в університеті Ріо-де-Жанейро. Пише українською, німецькою, португальською. Переклала на іноземні мови дванадцять класиків української літератури. Виступала з лекціями й авторськими вечорами у Вашингтоні, Торонто, Лондоні, Парижі, Римі, Мадриді, Буенос-Айресі, Києві, Львові. Лауреат Шевченківської премії 2008 року за книжки «Сьома печать», «Ромен-зілля» та переклади творів української літератури португальською мовою.
Ліда Палій дитинство провела у Львові. Під час війни виїхала з батьками на Захід: вчилася в Онтарійському коледжі мистецтв та на відділенні антропології при Торонтському університеті. Володіє українською, англійською, німецькою та польською мовами. Дебютувала 1968-го віршами та короткими нарисами. Із 1970-х років — активний учасник літературного життя еміграції (проза, поезія та есе). Автор одинадцяти книжок. Її вірші перекладалися англійською, німецькою, португальською, хорватською, казахською та російською мовами. Ліда Палій — відомий мистецтвознавець.
Вінницька область.
Довідка
Ідея заснування мистецької премії «Глодоський скарб» належить Шевченківському лауреату 2006 року, головному редактору журналу «Кур’єр Кривбасу» Григорію Гусейнову, який використав для цього грошовий еквівалент власної нагороди. Нинішнє вшанування талановитих майстрів слова стало сьомим із часу заснування премії.
