Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України цього року відзначає своє 90-ліття. Він заснований на початку 1923-го як театральний музей при Мистецькому об’єднанні «Березіль». Головою комісії зі створення установи був актор і режисер Василь Василько. Саме матеріали з власного архіву Василька склали фондову колекцію (близько 800 одиниць — головним чином негативи і фотографії).
З перших днів свого існування музей мислився як всеукраїнський. Тож 1926-го його колекція була передана під егіду Всеукраїнської академії наук. Відтоді музей став самостійним. Його очолив відомий вчений-театрознавець Петро Рулін, згодом репресований. 
Передвоєнна колекція налічувала приблизно шістдесят тисяч експонатів, спеціальна бібліотека — близько дев’яти тисяч томів.
У 1965-му за постановою уряду УРСР структура музею доповнилася відділами музики, кіно, згодом — українських народних музичних інструментів. До його складу на правах меморіальних відділів входили Будинок-музей М. Лисенка, Квартира-музей П. Саксаганського (тепер відділи Музею видатних діячів України). З початку 1980-х років відділом є будинок-музей М. Заньковецької. Музей поступово став методичним центром. З його ініціативи і за практичною участю створені експозиції двох музеїв М. Заньковецької (у Києві та селі Заньки), музей І. Карпенка-Карого на хуторі Надія, музей корифеїв у Бобринцях, М. Кропивницького у Кіровограді, О. Довженка у Сосниці, А. Тарасової у Києві.
Важливим етапом в історії установи стало створення на початку 1980-х стаціонарної експозиції (у пристосованому приміщенні колишнього лаврського лазарету). Там експозиція міститься й зараз — ліворуч від головного входу до Києво-Печерської лаври. Науковий рівень, історична цінність експонатів, оригінальний художній задум зробили її популярною. Оформлена за образно-сюжетним принципом (в кожному залі-розділі відтворено естетичну атмосферу історичного періоду), вона і досі привертає увагу фахівців та відвідувачів. У 1989-му було створено нову експозицію у відреставрованому будинку М. Заньковецької — там відтворено побут зірки української сцени кінця ХІХ — початку ХХ століття. Музейні колекції налічують понад 226 000 експонатів основного фонду. Найцінніші серед них — Галаганівський (Сокиринський) вертеп з ляльками ХVІІІ ст.; рідкісні афіші 1840—1860 рр.; костюми, реквізит, рукописи, фотографії корифеїв українського театру; макети вистав та різноманітний іконографічний матеріал театру «Березіль», унікальні українські народні музичні інструменти.
Вл. інф