Київський Молодий театр показав нову прем’єру — виставу Олександри Меркулової «Гоголь-моголь з двох яєць» за п’єсою радянського драматурга Миколи Ердмана «Самогубець». Написана 1928-го, ця п’єса не раз упиралася в глухий кут цензури. Її почали широко ставити тільки з 1980-х років. У Києві це вже, здається, третя постановка.
Семен Семенович Подсєкальніков (Ігор Портянко) — головний герой цієї п’єси, втратив роботу, і тепер йому доводиться жити за кошт своєї дружини Марії (Вікторія Авдєєнко). Змученому докорами сумління чоловіку на кожному кроці здається, ніби всі ближні позаочі звинувачують його у ледарстві та дармоїдстві. Врешті-решт, щоб привернути увагу і викликати співчуття, після чергової сварки з дружиною Подсєкальніков вирішує налякати своїх рідних самогубством.
Та не так сталося, як гадалося. Увагу він таки привернув, але замість співчуття отримав всенародну підтримку. Мовляв, хочеш накласти на себе руки? Молодець! І Семен Семенович з усіх боків одержує пропозиції присвятити свою смерть якійсь корисній справі — чи то розчавленій інтелігенції країни, чи тліючій романтиці кохання. Всі довкола пропонують бідолашному Подсєкальнікову шляхетну смерть і тим самим хочуть зробити з майбутнього мерця безсмертний рупор власних ідей. Дбайливі сусіди навіть влаштовують Семену урочисті проводи.
І ніби все вже вирішено: ввечері — прощання, о дванадцятій — смерть. Та надто захопившись гулянням, товариш Подсєкальніков просто проспав власну смерть. І знову мучить сумління. Адже обіцяв померти, а насправді — підвів товаришів. Соромно!
Жарти жартами, а вмирати страшно, тож Семен Семенович обирає життя, хоч і поганеньке.
Отак іронічно висміюється роль людини у суспільстві. Проте під товстим шаром чорного гумору криється неабияка мотивація до роздумів: чого варте життя, переконання, де лежить тонка грань між «хочу» і «мушу» і ще багато іншого.
Сцена з вистави.
Фото надано театром.
