Насильство над дітьми у сім’ї стає дедалі більшою проблемою для органів державної виконавчої служби, місцевого самоврядування, правоохоронних органів. Вважається, що навіть із поганою матір’ю дитині краще, ніж без неї. Однак якщо мати з приводу і без приводу зганяє злість на дитячій безпорадності — вона калічить маля і фізично, і морально. Чому ж батьки знущаються над власними дітьми — це ж абсолютно нетипово для традиційної родинної педагогіки нашого народу? Прокурор, священнослужитель і психолог, які з цього приводу діляться думками з «Голосом України», вважають, що морально-етичний клімат багатьох сучасних родин заслуговує жорсткішої реакції з боку держави і суспільства.
Як хочу, так і виховую?..
Реальна ситуація справді насторожує: торік на Миколаївщині було порушено майже 250 кримінальних справ за фактами злочинів, вчинених стосовно неповнолітніх (із них майже третина — це діти до 14 років). Мав місце і дуже резонансний випадок: багатодітну матір-одиначку з Очаківського району за побої дітей на п’ять років засудили за грати. Зазвичай саме через прояви жорстокості у родині діти змушені втікати з дому, бродяжити, жебракувати (таких у минулому році понад сто було доставлено до відділів внутрішніх справ Миколаєва).
Хоч як парадоксально, та, якщо проаналізувати кримінальну хроніку, кривдять рідних дітей більше матері, а не батьки. У соціологів своя думка на таку ситуацію: жінці важче знайти роботу, і відсутність соціальної ніші у суспільстві спонукає її робити те, за що «платять». Нині немало жінок йдуть до пологового будинку, будучи затиснутими у лещата фінансової безвиході, а не від свідомого почуття величі материнства. А отже, такі горе-матері розцінюють державні кошти на дітей, як «плату за товар», і це лише вкорінює їхнє відчуття «власника» дитини. Запам`ятались мені слова ще молодої на вигляд мами, яка вранці поблизу дитсадка «втихомирювала» ляпасом по обличчі свого малюка: «Я хіба вашу дитину б`ю? Які претензії, як хочу, так і виховую!»
Із Закону України «Про попередження насилля у сім’ї»:
«Насильство в сім’ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю».
Чи потрібен малюку холодильник?
На одній із колегій Миколаївської облдержадміністрації начальник управління охорони здоров’я Світлана Хотіна звертала увагу, що «дитячі» кошти (субсидії від держави, які надаються при народженні дитини) не скрізь витрачаються за призначенням — на якісне харчування, одяг, предмети догляду за немовлям. За інформацією патронатних медсестер та педіатрів, які до року ведуть нагляд за здоров`ям новонароджених малюків, щойно отримавши соціальні виплати від держави, деякі батьки відразу купують у квартиру нові меблі, комп’ютери, холодильники... Медики вважають, що потрібен механізм контролю за «дитячими коштами»: щоб раз у квартал чи півроку батьки повідомляли у відповідні служби (навіть у довільній формі), що гроші вони справді витратили на повноцінне виховання дітей — візочки, іграшки, а основне — збалансовану і калорійну їжу, соки, фрукти тощо.
Залишила хлопчика в лісі...
У лісі, поблизу села Мішково-Погорілове, 48-річний чоловік, який вигулював собаку, знайшов дитячу колясочку з пристебнутим у ній малюком. Правоохоронці Жовтневого райвідділу міліції, шукаючи його батьків, опрацьовували різні кримінальні версії, оскільки спершу ніхто не міг допустити, що у соснових хащах дворічного хлопчика залишила напризволяще рідна матуся. Згодом, ретельно опитавши жителів найближчих осель, стало відомо, що близько 17-ї години дня до лісу із візочком дуже поспішала жінка. Люди бачили, як вона відразу ж звідти й повернулася, однак уже сама... Фельдшер обласної дитячої лікарні, який потім оглядав дитину, сказав, що знайді пощастило: якби не чоловік із собакою, дитина б до ранку замерзла на морозі...
Уже через три години міліціонери спілкувалися з горе-матір’ю. 35-річна жінка пояснила, що пішла у пізній час до лісу (який був за 10 кілометрів від її будинку), щоб позбирати соснових шишок, однак випадково загубила дитину. Мовляв, повернулась додому, щоб покликати свого дідуся, — та зрештою дізналася від односельців, що її вже шукають правоохоронці, тому й прийшла сама у райвідділ міліції із заявою про зникнення синочка...
«Скористались» шансом
Інший випадок, щодо якого ведеться слідство у Первомайському районі, на жаль, призвів до фатальних наслідків. 28-річна мати залишила свого трирічного сина із співмешканцем, а коли повернулась додому, побачила дитину у синцях. Хлопчик скаржився, що йому зле. Замість того щоб викликати лікаря, мама поклала малюка спати, а коли сама прокинулась уночі, зрозуміла, що дитина мертва. У висновку судмедекспертизи вказувалося, що смерть могла настати від тілесних ушкоджень. Це ж підтвердили і старші діти, які бачили, як вітчим дуже бив їхнього братика. Правоохоронці та соціальні структури району виправдовуються, що вони постійно навідувалися у цю родину, яка перебувала на обліку як неблагополучна, крім того, 38-річний «громадянський вітчим» чотирьох малих дітей уже притягувався до кримінальної відповідальності. Напередодні трагедії комісія, яка розглядала мікроклімат у цій «сім’ї», вирішила ще раз дати їм шанс для «виправлення», не позбавляючи батьківських прав. На жаль, запізнились...
Осудити, перш ніж засудити
На жаль, переважно заходи зводяться до збору даних про те, що вже сталося.
Ольга Колос (на знімку ліворуч) — начальник відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Миколаївської області — зважаючи на свої професійні обов’язки, немало знає про наругу, драматизм і жахіття, які переносять дітки у власних родинах. Каже, що ще років із десять тому так гостро проблема про себе не заявляла. Найбільше випадків насилля спостерігається у родинах, де батьки ведуть аморальний спосіб життя, на вихованні у яких по декілька малесеньких діток; у неповних сім`ях; серед матерів-одиначок. Працівник прокуратури звертає увагу на посиленні відповідних заходів до недобропорядних батьків. Каже, на проблему повинен звернути увагу і соціум, який володіє такими сильними морально-етичними важелями впливу, як осуд.
— У порушення вимог статті 3 Закону України «Про попередження насильства у сім’ї» відділами у справах сім`ї та молоді, службами у справах дітей мало приділяється відповідна увага координаційній діяльності. Переважно, усе зводиться до збору статистичних даних про кількість зареєстрованих органами внутрішніх справ фактів насильства в сім’ї, винесених міліцією офіційних попереджень та захисних приписів, проведення семінарів, круглих столів. Так, торік, під час перевірки прокуратурою даних служб у справах дітей Березнегуватського, Врадіївського, Казанківського, Миколаївського, Новобузького районів на обліку були відсутні діти, які потерпають від насильства та жорстокого поводження. Водночас лише у Врадіївському районі до відповідальності було притягнуто 12 осіб. У відділі у справах сім`ї, молоді та спорту Жовтневої РДА на обліку перебувало три сім`ї, в яких було вчинено насильство, тоді як у Жовтневому райвідділі міліції їх було зареєстровано 87. Це свідчить про недостатню взаємодію між державними органами, на які законом покладено відповідальність за попередження насильства, та не сприяє реальному захисту дітей, наданню їм соціальних послуг та допомоги, — зазначає Ольга Колос.
Безслідно ніщо не минає
Олена КРАМАРЕНКО, психолог (на знімку ліворуч з синочком Сергійком у Музеї старожитностей):
— У наш час фізичне покарання у вихованні дітей зустрічається у багатьох сім’ях. Найчастіше воно притаманне молодим за віком батькам. Вони можуть дати легенького ляпасу і за елементарні пустощі, і за проступок, який розцінюється як асоціальна поведінка. Дитина розуміє, за що її покарано. Тривожить інше: нині серед батьків широкого розповсюдження набуває небезпечна тенденція виплескувати на дітей власну злість і роздратованість, образу за невлаштоване життя та особисті неприємності. Матері виправдовуються: мовляв, свою дитину я дуже люблю, однак іноді з’являється гостре бажання будь за що її вдарити. Цей стан можна розцінити як симптом внутрішнього психологічного чи емоційного розладу та неблагополуччя в самій людині. За цих обставин дитина зазнає фізичного покарання за найменші проступки. І це викликає в неї тяжке почуття ображеності і страху. Жорстокість і насилля над дітьми можуть проявлятися не тільки у покаранні фізичним болем, а й у моральному приниженні словами за скоєні пустощі. Наголошую, безслідно ніщо не проходить. У таких випадках приблизно на 10% збільшується ризик виникнення проблем із психікою: депресії, почуття провини, страху, жалю. Це породжує тривожні стани, бажання обманювати, спокусу до алкоголізму, наркоманії, і, зрештою, досягнувши дорослого віку, невміння бути щасливим, цінувати, насолоджуватися та радіти життю. Вони не можуть успішно влаштувати своє особисте життя, а то й стають правопорушниками і злочинцями. Потрібно завжди пам’ятати про закон бумеранга: агресія породжує агресію, яка зрештою буде спрямована на свого кривдника...
У гонитві за благами
Протоієрей Роман (Дідора), священнослужитель кафедрального собору Касперівської ікони Божої Матері (Миколаїв) УПЦ КП (на знімку вгорі)
— Раніше в українській родині був розподіл: хто є батько, хто є мати, була своя ієрархія. Коли сідали за стіл вечеряти, мати спершу подавала тарілку батькові, потім ставила собі, тоді дітям. І не тому, що своє чадо не поважали, а щоб навчити дітей послуху, поваги до батька і матері. Дехто, можливо, хоче сказати, що у такий спосіб нав’язували значущість старших над меншими. Однак так і повинно бути. Коли у сім`ї все на своїх місцях: батько — авторитетна людина, яка дбає про родину, а жінка — мати, яка дала життя дітям, то й діти будуть зростати вихованими та слухняними, і на них не буде потреби зривати свою злість.
Церква не схвалює насильницький підхід батьків у вихованні дитини. У премудрості Соломона сказано, що люблячий батько не жаліє різки для своєї дитини. Однак це Старий Завіт. Це був час, коли людина ще не мала Звершеного морального закону, і коли приймалися такі методи, як око за око, кров за кров, зуб за зуб. У Новому Завіті Христос приніс нам Закон любові.
Ми живемо у той час, коли усі кудись поспішають, коли кожна людина набрала на себе море справ. Коли ж згадати побут наших батьків, не було такої поспішливості, поверховості, гонитви за матеріальними благами, на яких нині сконцентрувався світ. Один наздоганяє іншого, щоб мати ті само матеріальні речі. Це нервово збуджує та призводить до агресивної поведінки навіть до рідних дітей. А за те, що дитина не отримала любові, потрібно суворо питати, бо найцінніший дарунок на все життя — це світлі спогади про дитинство.
Миколаївська область.
Миколаївський міський притулок для дітей. Сюди потрапляють переважно «з вулиці», опинившись без нагляду батьків, або чекають своєї долі, поки вирішується питання про позбавлення їх батьків прав. Лише 4—5 % — це ті, які тільки-но стали круглими сиротами.
Фото автора.
