Саме за таким принципом діє кримська влада, що пішла шляхом буріння свердловин для забезпечення водою населення півострова. Водночас учені та люди зі здоровим глуздом кажуть, що цього робити в жодному разі не можна. Інакше через десять-двадцять років Крим перетвориться на Сахару.

Північно-Кримський канал, переговори про постачання води по якому в Крим ще тривають, став ключовим гравцем і головним випробуванням для «влади» окупованого півострова. Канал недарма називають рукотворною річкою, що життєво важлива для Криму. Він забезпечує до 85% водоспоживання півострова, щорічно по ньому поставляється майже 1,2 млрд. м. куб. дніпровської води.

У невеликому містечку Красноперекопську на півночі Криму, де свого часу ішли запеклі бої як в 1920-му, так і в 1944-му, встановлено пам’ятний меморіал, названий «Три штурми Перекопа». Саме третім штурмом називали будівництво тут, у безводному степу каналу, який приніс головне багатство на півострів — воду.

Саме на поливних землях урожаї тієї ж пшениці в Криму сягали 50—60 ц/га, вирощувалися овочі, фрукти, виноградники, а також рис.

А тепер урожайність падає, урожаю рису аграрії взагалі не дочекалися. Вина тому — звичайно ж, анексія Криму Росією. Нинішня кримська влада хоче одержувати воду за колишніми розцінками, і переговори зайшли у глухий кут, а воду в канал так і не було подано. Безумовно, є тут і елемент політики. Але керівництво Криму замість того, щоб погасити колишні борги, узялося за викачування води з підземних джерел. Проте фахівці кажуть, що цього робити просто не можна і надзвичайно небезпечно.

На нещодавній прес-конференції в Сімферополі «міністр» екології та природних ресурсів Криму Геннадій Нараєв розповів, що з підземних джерел планується добувати щорічно до 220 млн. куб. м. у рік. У Криму налічується 3170 свердловин, із яких не експлуатуються 470. Крім того, ведеться буріння ще 20 нових свердловин.

«Підземні горизонти питної води чіпати не можна», — уважають фахівці. Один із провідних експертів у цій області генеральний директор науково-виробничого підприємства «Укрхімспецмонтаж» Сергій Тюменцев упевнений, що інакше Криму загрожує цілковите засолення.

«Звідки узялися цілі підземні озера в степовій частині Кримського півострова? Це дреновані води Північно-Кримського каналу, не було б каналу, не було б і цієї води. Чіпати її не можна, інакше почнеться заповнення порожнин морською водою і загрожує катастрофою вже через 10—20 років», — уважає він.

Те само стосується і будівництва водосховищ у долинах цілої низки рік. Радять це російські проектувальники і відразу підпадають під обстріл критики з боку кримських учених.

У коментарі «Голосу України» декан географічного факультету Таврійського національного університету, доктор наук Борис Вахрушев розповів, що російські фахівці, які приїжджають на півострів, не розуміють місцевих реалій і природних умов.

«Вони пропонують побудувати водосховища у кожній річковій долині. При цьому проект розрахований на річки, що протікають десь у середній смузі Росії, на глинах або піщаниках. Та кримські річки — карстового живлення, і всі класичні гідрохарактеристики до них не можна застосовувати», — зазначив Вахрушев. Такі «розрахунки» можуть спричинити катастрофічні паводки у цих долинах.

Нинішньої осені Криму знову не вистачило природної вологи. Можливо, у лютому буде переглянуто графік роботи кримських водосховищ, води у яких, за оцінками експертів, вистачить приблизно до березня-квітня. У той час у пресу просочилася інформація про те, що переговори про постачання води до Криму ведуться на міждержавному рівні.

«Коментувати переговори, що тривають на рівні вищих ешелонів влади, я не можу. Вживаються певні зусилля для того, щоб Північно-Кримський канал запрацював», — повідомив «глава» кримського комітету з водного господарства та меліорації Ігор Вайль.

А ось у прес-службі Держводагентства України, куди звернувся по роз’яснення кореспондент «Голосу України», відмовилися прокоментувати цю інформацію. Тож ведуться чи не ведуться переговори про поставки води, поки що невідомо.

А в Криму тим часом продовжують гарячково шукати вихід, вдаючись іноді зовсім уже до фантастичних проектів, на кшталт перекидання вод Кубані та Дону на Кримський півострів. Або ж викачування всіх підземних вод. От уже справді, після нас хоч потоп або пустеля...

Крим.