Останнім часом у житті Галини Гаврик трапляються різні приємні неймовірності. Чотири роки тому вона раптом почала малювати, а сьогодні вже отримала можливість виставити свої роботи в Луганському обласному музеї ім. Артема. Отак — через чотири роки вже персональна виставка. Спочатку над її захопленням рідні трохи кепкували. Син Сергій, полковник міліції, коли приїжджав у гості до Лисичанська і розглядав роботи матері, казав щось на зразок: «Ти б краще онуками займалась». Але далі почав придивлятись до сюжетів, розуміти їх і замислюватись. А може, у матері справді на схилі літ відкрився талант? Щоб самому собі відповісти на це запитання, показав кілька робіт луганським фахівцям. Спосіб художнього мислення автора їх зацікавив.

За фахом Галина Павлівна вчитель біології, а зараз уже на пенсії. Художньої освіти не має і малювати ніколи не вчилась, хоча графікою цікавилась. Особливо шанує сучасних українських художників Андрія Чебикіна та Василя Лопату. Чотири роки тому сама спробувала малювати, і то дивним чином. Ніби щось їй підказало, як це робити. Спочатку заплющила очі і олівцем хаотично наносила лінії на аркуш паперу. Коли потім побачила суцільні кола і перетини, подумала, що це нагадує малюнок зовсім маленької дитини. Вдивляючись у той хаос, Галина Павлівна раптом побачила образи: це квітка, а це обличчя дівчини — ось великі очі, рука з довгими пальцями, а це — кумедне цуценя... Вона й тепер так малює. Розслабленою рукою із заплющеними очима креслить на папері спонтанні лінії та зигзаги, потім вдивляється в них, визначається з композицією і виокремлює головне. Додає до вибраного образу кілька ліній або стирає зайве, а потім обробляє все різними техніками. Манера обробки — досить чітка, контрастна, водночас дещо по-дитячому наївна, видає учнівство. Експерти кажуть, що це нагадує споглядання тріщин чи плям, які раптом породжують знайомі образи і предмети. Чудернацькі зображення з’являються з допомогою графітного та італійського олівців, кулькової ручки з чорною пастою, туші, іноді акварелі. Отакий нехитрий набір. Про способи малювання Галина Гаврик дізнається з книжок, дещо їй підказує лисичанська художниця Людмила Мохналь, а щодо образів — то художньої фантазії Галині Павлівні не позичати.

— Її уява утворює коло тем, до яких входять фантастичні, казкові герої, жанрові картинки з сімейними сюжетами, емоційні і часто деформовані обличчя людей, — розповідає завідувачка науково-просвітницького відділу обласного художнього музею ім. Артема Вікторія Шелехова. — Тло залишається незаповненим, чистим. Лише в деяких випадках Галині Гаврик вдається розповісти історію, осмислити ідею повністю. Гротеск і динаміка істотно вирізняють її творчість серед інших самодіяльних майстрів. Контрастність кольорів, світла і тіні, напруженість ліній штриховки додають роботам дещо трагічного звучання, виражають прозаїчність буття, яка освітлюється лише сімейними цінностями, короткочасними радощами.

На персональній виставці «Радість життя» — близько 60 графічних робіт художниці. Минулого року головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів Галина Павлівна Гаврик визнана найкращою у номінації «За активну діяльність у галузі культури і мистецтв».

 

Луганськ.

Фото автора.