Змушені страждати через бездієвість чиновників і бюрократію

Ми отримали офіційного листа від ГУ охорони здоров’я КОДА, в якому на запит газети повідомляється, що хвора вчасно не отримала пігулки трамадолу через недостатній запас цього препарату в аптеці, яка має право зберігати такі ліки. Більше жодних коментарів.

Завдяки публікаціям історія хвороби Людмили Омелянівни стала відома громадському фонду, що займається питаннями захисту прав паліативних пацієнтів. Він організував для героїні наших матеріалів консультацію досвідчених фахівців у неї вдома, які змінили схему лікування. На ситуацію, в якій опинилася онкохвора жінка, звернули увагу і в апараті Уповноваженого Верховної Ради України із прав людини. 

«Міжнародний Комітет з контролю за наркотиками оцінює споживання опіоїдів у медичних цілях в нашій країні як «вкрай недостатнє». Насправді це означає, що люди весь час терплять страшний біль, — коментує Ксенія Шаповал, координатор Ініціативи «Паліативна допомога» Програми «Громадське здоров’я» МФ «Відродження». — В Україні відсутня чітка національна політика щодо доступу до контрольованих лікарських засобів для пацієнтів, які їх потребують. Ми живемо в системі, коли авторитету лікаря, який призначає такі препарати, протистоїть авторитет контролюючих органів... У результаті пацієнти, особливо у віддалених селах та містах, не мають змоги отримати адекватне знеболення. Люди змушені страждати через бездієвість чиновників і бюрократію».

Але часто пацієнти не знають про це, а лікарі неохоче йдуть на призначення опіоїдних анальгетиків через ретельний контроль за обігом цих речовин, через бюрократичні вимоги до оформлення документів.

Ксенія Шаповал каже: на вітчизняному фармринку недостатньо різних форм лікарських засобів для знеболення. Україна до 1 лютого 2013 року мала в своєму арсеналі лише ін’єкційну форму морфіну (очікується, що таблетований морфін з’явиться в березні-квітні 2013 року). Хоча Всесвітня організація охорони здоров’я іще в 1977 році визначила таблетований морфін як один з основних медичних засобів для лікування болю при онкологічних захворюваннях.

«Для розв’язання проблеми доступу до знеболення необхідно, по-перше, негайно за-

твердити проект постанови Кабінету Міністрів «Про обіг наркотичних речовин в медичній сфері», розроблений Державною службою з контролю за наркотиками. Документ надасть повноваження сімейному лікареві/терапевту самостійно призначати знеболювальні, не витрачаючи час на комісії; спокійно забезпечувати пацієнта, який перебуває вдома, лікарськими засобами, не вимагаючи відвідання медичною сестрою щодня хворого без потреби, що дуже важливо для жителів сільської місцевості. Але процес затвердження цієї постанови затягується з жовтня 2012 року.

По-друге, необхідно внести зміни до наказу МОЗ «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення» щодо можливості виписування за рецептом більшої кількості опіоїдних анальгетиків для створення запасу ліків до 10 днів; нині такого запасу вистачає хворому на 1,5 доби.

Такими діями, без витрачання жодної додаткової копійки з державного бюджету, ми змінимо якість життя невиліковно хворих людей, членів їхніх родин, які теж страждають, не маючи можливості допомогти рідній людині», — коментує ситуацію Андрій Роханський, директор Інституту правових досліджень та стратегій, член експертної ради при Уповноважному Верховної Ради України.

Набрання чинності Законом України «Про екстрену медичну допомогу» з 1 січня 2013 року позбавило хронічно хворих пацієнтів можливості отримувати знеболювальні препарати через систему «швидкої допомоги». Ця ідея видається логічною. Адже задіяти високоспеціалізовану бригаду медиків та машину задля однієї ін’єкції (наприклад морфіну) — дуже дорого. А з точки зору хворого, в якого болить «тут і зараз», жодної різниці, чи приїде до нього машина з лікарями, чи він самостійно прийме пігулку знеболювального або ж зробить ін’єкцію, не має. 

Чи мають усі амбулаторії сімейного типу або ж поліклініки ліцензію на обіг наркотичних речовин, чи вони забезпечені запасом таких лікарських засобів, чи мають лікарі «рожеві» бланки для виписування таких препаратів, чи є на дільниці аптека, що має ліцензію на наркотичні речовини та може продати за «рожевим» бланком необхідні ліки? Виходить, про це ніхто не подумав? Час виправляти помилки.