Вчора відомий артист відзначив свій ювілей на сцені театру імені Івана Франка
Ювілярові подарували розкішну кавказьку бурку. За давнім осетинським звичаєм, кожні десять років чоловік мусить міняти свою бурку. Скориставшись простою арифметикою, легко вирахувати, який саме ювілей святкував популярний артист.Анатолій Хостікоєв — майстер, ім’я якого може прикрасити будь-яку кіношну чи театральну афішу. Він уже давно увійшов в історію української сцени. Кілька його ролей стали справді знаковими — чи то Роландас у давній «Казці про Моніку», чи романтичний Еней у мюзиклі-бурлеску «Енеїда», чи харизматичний грек-життєлюб у виставі «Грек Зорба». Усі його ролі різні, але мають одну спільну рису — кожна з них є довершеною. За що б він не брався, все ставало монументом його таланту.
Він ніколи не був заручником амплуа і своїми роботами доводив, що йому під силу і комедія, і трагедія, і Отелло, і Воланд. Років п’ятнадцять тому Хостікоєв дебютував у режисурі. Тоді, у знаменитій виставі «Кін ІV», він досягнув подвійного успіху — і як постановник, і як актор, який створив роль великого Артиста, роль, у чомусь сповідально-автобіографічну. Тій виставі судилася багаторічна любов публіки — на прем’єрі актор був ще з чорною шевелюрою, потім потроху посивів, а дістати квиток на виставу все одно важко.
Учорашній творчий вечір під назвою «Монолог. Автобіографія» — це ексклюзивна тригодинна вистава у двох актах. Перший з них — своєрідний монолог — одкровення самого винуватця свята.
Щира розмова, коли актор перебуває на сцені рідного театру сам-один і звертається до глядача як до найближчого друга, відкрила зворушливу правду життя в мистецтві. Ця вистава, для того, щоб бути показаною лише раз, готувалася близько трьох місяців. Хоча можна сказати й інакше — ця тригодинна сповідь готувалася протягом усього життя. Хостікоєв — майстер акторського ремесла, і він ретельно відпрацьовував «бесіду з публікою», приділяючи підготовці не менше уваги, ніж іншим своїм ролям.
У другому акті «Автобіографії», насиченому різноманітними мініатюрами та інтермедіями, сцену з артистом розділили його колеги і друзі. Звісно, не обійшлося без учасника нерозлучного дуету, товариша по сцені і життю — Богдана Бенюка, та чарівної дружини Анатолія Георгійовича — Наталі Сумської. Вона не лише не втратила нагоди підтримати свого чоловіка на сцені, а й підготувала і йому, і публіці неабиякий сюрприз.
Йдеться про презентацію книжки «Анатолій Хостікоєв. Головна роль». Здається неймовірним, але це (300 з гаком сторінок!) видання створене в секреті від ювіляра й стало несподіваним подарунком і для нього, і для публіки.
Ця книжка — збірка інтерв’ю різних років та аналітично-критичних статей про творчу діяльність видатного актора. Тут є багато унікальних фотоматеріалів, спогади та розповіді самої пані Наталі — жінки, яка була поруч упродовж багатьох років і стала свідком руху артиста сходами слави. Матеріал було підібрано і підготовлено до друку в рекордні строки — буквально за три—чотири місяці. Як зазначає сама пані Наталя, думка видати таку книжку визрівала вже давно, але саме наближення ювілею стало вирішальним імпульсом. Її допомагала робити київська журналістка і театрознавець Ганна Шерман. Вона захоплена творчістю артиста зі студентських років, її глядацький досвід унікальний — здається, вона не пропустила жодної(!) вистави «Майстер і Маргарита», де Анатолій Хостікоєв грав свого знаменитого Воланда. Між іншим, на обкладинці книжки ми бачимо артиста саме в цій ролі — перед виходом на сцену.
Антон Заболотний, Агата ЛІнець.
Цифра
Чотири рази Анатолій Хостікоєв був зайнятий у трагедії Шекспіра «Отелло». Вперше — на другому курсі театрального інституту (грав уривок — знамениту сцену з хусткою, драматичну, хоча однокурсники дуже сміялися). Потім була роль Кассіо ( «Отелло» 1979 року в київській Російській драмі). Згодом артист зіграв Яго у виставі столичного Театру на Подолі. І лише потім була роль Отелло у виставі «франківців» (премія «Київська пектораль» за краще виконання головної чоловічої ролі 2001 року. Взагалі ж Хостікоєв чотири рази отримував «Київську пектораль» як актор і один — як режисер).
Цитати від Хостікоєва
«У актора не може бути «стелі» — треба безкінечно йти вгору. Якщо ж намітити собі бар’єр, вище якого і не мрієш піднятися — усе, на творчості можна ставити хрест».
«Я сильний тоді, коли мені це потрібно, коли є необхідність».
«Три години репетицій і ще стільки ж — вистави ніхто не в змозі у мене відібрати. Я мушу і хочу виходити на сцену».
