У кожного доля складається по-різному і несподівано. Як-от у Павла Петросюка з Рівного. Вступаючи до текстильного технікуму, він і не сподівався, що згодом різьбитиме по дереву. Ще й стане заслуженим майстром народної творчості України після першої виставки у столиці.
Павло Тимофійович родом з Волині, селянський син. Його батько у вільну годину брав олівця та аркуш паперу і, ніби бавлячись, вимальовував портрети людей, а найчастіше — коней. Павло роздивлявся ті малюнки і, мабуть, тоді вже здобував перший досвід творення прекрасного.
Після школи та студентства працював на виробництві. Тоді, у семидесятих, було модно облаштовувати на підприємствах кімнати відпочинку. От і знайшлася робота Павлу Петросюку: створював вітражі, макети.
— До об’ємної різьби по дереву я долучився років десять тому, — каже Павло Тимофійович і показує свої роботи, що прикрашають майстерню. Кожна з них тішить око й викликає неабиякі душевні почуття. Погляньте на яблука, груші, сливи, виноград, що обсипають гілки, на птахів, які причаїлися поміж листям, гляньте на його «Поліський город» з маківками, житніми та пшеничними колосками, різноквіттям, на гуцульське обійстя з вівцями, вітряком... Навіть не віриться, що все це — зі звичайного дерева, яке переливається кольорами без жодних фарб!
— Щоб узятися за різець, потрібен настрій і натхнення. Як і в будь-якому іншому мистецтві. Адже матеріал з абрикоса, черешні, вишні, яблуні, сосни — це живе тіло природи, яке маєш одухотворити. Мені легше працюється на «літні» теми, хоча й пробую щось творити «зимове». Мабуть, тому люблю більше теплу пору року, що вона дарує плоди. А плоди — найперша ознака життя земного...
Рівне.
На знімку: Павло Петросюк серед своїх робіт.
Фото автора.
