Сільський староста, солтис — ці посади перестали існувати з приходом на західноукраїнські землі радянської влади. А до 1939 року вони відігравали дуже важливу роль у самоврядуванні, особливо у виконанні розпорядчих функцій. Так, солтис скликав і розпускав сход жителів села, затверджував рішення сходу, забезпечував їх виконання. Стежив також за цілісністю меж, станом доріг на довіреній йому ділянці. Контролював виконання договорів, вживав заходи щодо збереження правопорядку і громадського спокою тощо.
Хто знає, чи знайдуть солтиські повноваження своє місце у нинішньому самоврядуванні. Але перший крок у цьому напрямі на Рівненщині зроблено. У селі Гільча Друга Здолбунівського району місцеві мешканці обрали сільського старосту та орган самоорганізації населення — сільський комітет. Така посада і такий самоврядний орган — перший на теренах Рівненської області.
Утім, на черзі ще десять населених пунктів Рівненщини, в основному Здолбунівського та Рівненського районів, де селяни звернулися до місцевої влади щодо організації сільських комітетів та обрання старост. Реалізувати такий задум їм дозволяє Закон України «Про самоорганізацію населення». А сприяє цьому проект «Формування міжрегіональної мережі громадянської взаємодії сільських органів самоорганізації населення», який реалізує Інститут аналізу державної та регіональної політики за фінансової підтримки програми «Матра КАП» Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
Керівник цього проекту Олег Савчук впевнений, що з відродженням інституту сільського старости в багатьох випадках, особливо там, де сільська рада є органом місцевого самоврядування кількох сіл, можна вирішити низку проблемних та конфліктних ситуацій, створивши органи самоорганізації населення й надавши їм частину повноважень сільради. Особливо це стосується малих сіл, які не мають достатнього впливу на загальне сільрадівське рішення.
Як реформація відбуватиметься на ділі, засвідчить час. Принаймні, у Гільчі Другій місцевий люд націлений на рішучі позитивні зрушення у житті громади.
— Нам є до чого докласти рук, — каже тутешній сільський староста Ганна Хлопіч (на знімку), яку обрали на альтернативній основі і яка до того ж виконує обов’язки інспектора військового обліку Урвенської сільради, куди, окрім Гільчі Другої, входить ще п’ять населених пунктів. Передусім треба зайнятися благоустроєм села, впорядкувати кладовище, об’єднати громаду на основі шанування пам’яті про земляків. А ще — розвивати, відроджувати добрі традиції. Наше село дуже багате талантами. Недарма кажуть, що тут у кожній хаті по народному умільцю, тож торік Гільча Друга стала учасником виставки «Мистецтво одного села» у Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Так що і в цьому напрямі є великий зачин і великий резерв. Загалом питань, які треба вирішувати і на пульсі яких треба постійно тримати руку, дуже багато. Спробуємо взятися за них громадою, толокою, бо тільки так можна досягти успіху.
Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
Фото Віктора ГОМОЛЯ.
