Коли в родині селян у Ружі Чемеровецького району на Хмельниччині народилася дівчинка Інна, над її колискою пролетів щедрий ангел: обдарував стількома талантами! Вона дивувала здібностями змалку. Влаштувати вечорниці — будь-ласка, купальські ігри — гаразд, підготувати вертепне дійство — на все Інна мастак. І костюми придумає, й сценарій, а співає — заслухаєтеся.
Нині в рідну Ружу Інна Семенків (на знімку) вибирається хіба що влітку. Бо працює в туристичному Кам’янці-Подільському, в сфері культури. Тобто, як всі відпочивають, у Інни гаряча пора. Ця молода енергійна жінка — ведуча багатьох загальноміських масових заходів, яких у Кам’янці-Подільському більше, ніж днів у році. Її перу належать сценарії театралізованих дійств до Дня міста, Дня Перемоги, фестивалю «Острів семи скарбів», вона — режисер літературно-музичних композицій, керівник народного театру міського Будинку культури та студентського театру «На Зарванській». У коледжі культури та мистецтв викладається на всі сто й того ж вимагає від своїх вихованців. І їм це подобається! Ще одна таємниця Інни Семенків: сценічні костюми вишиває сама, й щоразу образ, який вона створює, продуманий до останньої ниточки.
У її родині ніколи ніхто не працював у галузі культури. Хіба сестра якось трохи керувала сільським клубом, але в неї професія інша. Щоправда, вся Іннина родина — співоча. Батько любив грати на гармошці, заохочував дітей до співу, танців. Дівчина пішла вчитися до Кам’янець-Подільського училища культури на режисера масових театралізованих заходів. Закінчила ще відділ театральної режисури в Національній академії керівних кадрів культури та мистецтв. Усі дипломи — з відзнакою. Перше робоче місце — Будинок культури Кам’янця-Подільського. Вирішила повернути місту колишню театральну славу.
Театр у цьому старовинному місті виник 22 вересня 1798-го. Цього дня 20-річний польський актор і драматург Антон Жмійовський отримав дозвіл на заснування польської антрепризи. І — збанкрутів. А права на театральне підприємство перебрав Северин Малиновський. Він знайшов опікуна для театру — поміщика Кайтана Старжинського. А скільки всього потім було за два з гаком століття в театральному житті Кам’янця, які тільки знаменитості тут не творили! Цьому літопису має бути гідне продовження, вирішила Інна Семенків.
Потяг до поезії, до творчості земляків Павла Гірника, Миколи Мачківського вилився в написання літературно-музичних композицій. Якось, гортаючи «Кобзар», Інна Семенків знайшла його рядкам нове прочитання. Шевченкове слово так точно відображало долю сучасних українських заробітчан! І вона вирішила створити таку п’єсу. В міському Будинку культури відбулася прем’єра музично-поетичної вистави «Не гріє сонце на чужині». Тут були зайняті читці, хореографічні колективи та фольклорний ансамбль. Глядачі довго аплодували, у багатьох — сльози на очах. Заслужена артистка України Ольга Шлемко назвала цю роботу справді народною виставою.
Ще один твір — «Долю», теж за Шевченком, Інна Семенків та студенти коледжу культури та мистецтв повезли на Всеукраїнський конкурс читців, здобули третє місце. Минулої осені показали на обласному огляді п’єсу Марка Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю». Головний спеціаліст міськвідділу культури Петро Гаврилюк каже: «Уже зо два десятиліття у нас не ставилися великі вистави. А Інна це зробила силами молоді, значить, буде кому грати. Вона вміє творити масові сцени — до 70 душ одночасно. А поетичних композицій сьогодні взагалі не пише ніхто! Місту просто пощастило — із таким режисером очікуємо багатих на аншлаги театральних сезонів. Плюс вихованці Інни Семенків. Вона вимагає: кожен має представити як дипломну роботу власну виставу. А раніше цілий курс робив одну постановку. А який популярний у коледжі комік-гурт «Смайлики», теж Іннине дітище! Малі форми естрадного жанру: скетчі, сценки, комікси, пантоміми, гумористичні етюди, клоунади у виконанні студентів, навертають до театру молодого глядача. Він хоче шоу — і він його отримує. Нещодавно це була «Снігова королева» за казкою Андерсена, але з використанням сучасної музики та пісень».
Інна Семенків зізнається, що любить експериментувати. Її ваблять новітні тенденції, сучасні технології, наприклад, світлові ефекти. Але понад столітня сцена старого театру не має таких можливостей. Може, знамените вогнище культури таки дочекається технічного оновлення, яке мало б розпочатися ще торік згідно з дорученням Президента України, та воно все щось відкладається.
Фото з альбому Інни Семенків.
