Олександр Самардак (на знімку) працює інспектором патрульної служби Кам’янець-Подільського міськвідділу міліції. Попри серйозну зайнятість на роботі, знаходить час для малювання, вишивання бісером та іконопису. Може, хтось вважає дивним таке захоплення для молодого сучасного хлопця. Олександру всього 25. Народився у глибоко віруючій родині. Батьки змалку прищепили синові любов до Бога та праці. До храму часто ходив із бабусею. Хлопчик завжди вражав серйозністю, виваженістю, хоча йому, як і ровесникам, хотілося бігати, гратися опалим листям чи камінчиками, коли кудись ішов зі старшими вулицями міста.

— Хлопці з мого двору часто кликали грати в футбол, але, якщо я малював, то вже відірватися не міг, — згадує молодий правоохоронець. — Добре пам’ятаю свої перші малюнки — це були різні автомобілі. Як усі хлопці, любив техніку, навіть казав, що хочу бути космонавтом. А ще подобалися люди в формі, тому й міліціонером теж хотів бути. Та особливо запали в душу вечори, коли мати сідала біля мене, й удвох ми творили казкові сюжети на папері. Я й досі саме в тиху сутінкову пору найбільше люблю поринати в творчість. Батькам подобалось, що я годинами був зайнятий своїм хобі. Проте, побачивши мене за роботою вночі з ліхтариком, дали добрячого прочухана і почали контролювати мою «нічну творчість».

Захоплення привело хлопця до навчально-виховного комплексу №9, де було мистецьке відділення. Там освоїв і шкільну, й позашкільну програму. В старших класах відвідував гурток вишивання бісером. Донині його дитячі картини з бісеру, саморобні іграшки зберігають родичі, яким їх дарував.

— Уже в тринадцять років я замислився: а як пишуть ікони? От би навчитися! Щоб стати учнем іконописної школи при соборі, треба досягти 16 років та отримати благословення владики.

Щойно Олександру виповнилося 16, пішов просити благословення, та отримав відмову. Звертався вдруге, втретє. Нарешті його прийняли.

— Живу тим, що творю, — каже Олександр Самардак. — Душа має бути чистою, мов сльоза, інакше нічого не вийде. Жодна робота не змінить людини, якщо вона сама того не захоче. Як на мене, дуже важливо не черствіти душею.

Він приніс із собою ікону, яку писав щовечора майже півроку. Це образ Пресвятої Богородиці «Огненна». Свої ікони зазвичай освячує та дарує близьким.