Віктор Моренець презентував книжку, що руйнує стереотипи минулого

 Адже щодо періоду 1917—1920 рр. на Чернігівщині склалися певні історичні стереотипи: більшість тутешнього населення, мовляв, або підтримувала більшовиків, або жила за принципом «моя хата скраю» і досить пасивно спостерігала за частими змінами влад. І ось щойно вийшла у світ книжка, яка руйнує ці, як тепер розуміємо, не підкріплені серйозними студіями уявлення. Віктор Моренець без жодного коментаря, так би мовити, протокольно знайомить читачів із біографіями 152 прилучан, які служили в армії УНР. Крім того, він знайшов дані ще про 222 учасників визвольних змагань, котрі теж були родом із Чернігово-Сіверщини. Опублікував він відомості й про 13 старшин, які здебільшого вчилися у Прилуках. Автор переконливо доводить, що ідея самостійної України жила не тільки в помислах Миколи Міхновського, який народився 1873 року в селі Турівці Прилуцького повіту. За неї боролися й чимало його земляків. До речі, вони найчастіше і не знали, що є на світі такий політик, як Міхновський, ідеолог Української державності. Бо у вирі подій 1917—1920 рр. брала гору здебільшого авантюрна лінія українських зверхників, які недооцінювали роль створення власної армії, виступали за братання із більшовицьким режимом. Міхновський, на жаль, у ті роки через підступні інтриги був позбавлений реальних важелів впливу на політичну ситуацію в Україні.

— Я зацікавився цією темою ще із середини 1970-х, коли очолював краєзнавчий гурток у школі в Прилуках, — сказав Віктор Моренець на презентації 23 жовтня у Чернігові. — Мені було незрозуміло, що означав вираз «петлюрівські банди». Отак, коли з’явилася можливість, і почав шукати по краплинках відомості про моїх земляків, які пішли в армію УНР захищати рідну землю.

Дослідник повідомив, що найбільше дістав інформації з архіву УНР, що до 1948 р. зберігався у Празі, звідки його вивезли до Києва та Москви прислужники Лаврентія Берії. Працював пошуковець-юрист і в архівах Чернігова, Ужгорода. Роздобув там чимало нових подробиць про ті часи.

— Уявляєте: ще Гітлер був ніким, а в Чернігові вже у 1921 році у діяв концтабір! — повідомив дослідник. — Для чого народній владі облаштовувати концтабори? Я знайшов документ про існування у ті часи й Кролевецького концтабору. Але найбільшим відкриттям для мене стали статистичні дані про забезпечення продовольством червоноармійців, чекістів, міліціонерів за січень 1921 р. За 30-мільйонним населенням України, виявляється, наглядала 1,5-мільйонна каральна окупаційна армія. І все одно люди боролися! Ось такий, наприклад, епізод за 1922 рік. Повстанці з-під Ічні передають своїм міським підпільникам кокаїн, щоб вони потруїли ним чекістів... В архівах є такі сюжети, що не треба нічого вигадувати, прикрашати для сценариста, журналіста. Просто бери і пиши цю правду без прикрас.

Великим плюсом презентованого видання є те, що тут уперше вміщено 162 фотографії прилучан-уенерівців, їхньої армії, низку документів про борців за Українську державу.