Остання прем’єра хмельницького театру «Не такий, як усі» стала ковтком свіжого повітря і для глядачів, і, мабуть, для колективу.
Молодість режисера Дмитра Гусакова, який не так давно закінчив Київський театральний університет імені Карпенка-Карого, наче оживила всю трупу. Адже донедавна на цій сцені йшли переважно постановки української драматургії, орієнтовані здебільшого на глядача, який вивчає ці твори за шкільною програмою. На цьому тлі нову виставу не можна не помітити.
Справді, вона не така, як усі. Вистава за твором сучасного автора Олексія Слаповського в сценічній версії режисера розповідає про безумство заради кохання. Головний герой усе життя шукав ту єдину, яку можна покохати. А зустрів — і не покохав! Хіба ж це не божевілля?
Вражає, що молодих персонажів грають уже зрілі актори. Але, вочевидь, на сцені вони скинули по 20 років. При цьому зберегли весь свій життєвий і професійний досвід та втілили його в кардинально нових образах. Важлива роль у виставі належить сценографії. Зміна місць дії тут позначена закриванням та розкриванням завіси у вигляді розгорнутої книжки. Це немов символізує вихід героя з «книжного світу» в реальність, до справжнього почуття. Жанр вистави — «комі-трагедія». Все починається смішно, а під кінець хочеться ридати. Від кривляння та жартів нас підводять до справжніх філософських висновків і відповіді на запитання: для чого ми народжуємось і чи не варті чогось кращого, ніж маємо?
Фото Романа ІВАШКОВА.
Cцена з вистави.
