Згідно з вимогами нового законодавства в установах пенітенціарної служби, де ув’язнено жінок, має бути спеціальне приміщення для матері з дитиною.

У таке капітально відремонтоване і впорядковане «гніздо лелеки» у слідчому ізоляторі управління ДПтС України в Миколаївській області днями перевели із звичайної камери двадцятирічну Тетяну із сином. Наразі у цій установі вона єдина породілля.

«Голосу України» начальник Миколаївського СІЗО Роман Цибуля зазначив, що діти не винні в тому, що з’являються на світ за ґратами. У чому б не звинувачували жінку, це не має впливати на умови народження і догляду за дитиною.

Маленький Дмитрик народився у неволі. Його мати перебуває у слідчому ізоляторі вже більше року. За свої шість місяців хлопчик ніколи нічого іншого не бачив, окрім сірої стіни маминої камери. Коли його занесли у незнайоме приміщення, де все сяяло барвами «вільного світу», дитина немов заціпеніла. Хлопчика не менше дивувало й те, що поруч велика кількість людей, які радо усміхаються йому.

За протоколом навіть після найкращого капітального ремонту (а теперішня оселя нічим не уступає помешканню у сучасному готелі) кімната матері і дитини залишається камерою для жінки з дитиною. Тут гарні нові ліжка, стіл, стільці, дерев’яна гойдалка, гірка, колисочка, кімната гігієни з душовою кабінкою, дзеркалом та цілодобовою гарячою водою. Голова громадської ради управління Валентин Красіліч, голова спостережної комісії Центрального району міста Сергій Полянцев, представники Товариства Червоного Хреста України на правах громадського контролю оглянули умови у СІЗО для матерів із дітьми до трьох років і залишилися задоволеними. Запитують потім у самої Тетяни, чи їй подобається? Видно, як жінка трохи ніяковіє, не знаючи що відповісти, а тоді тихо дякує.

На вигляд вона мила, привітна та сором’язлива дівчина, поведінка якої зовсім не вписується в образ злочинця. Дізнаюся, що Дмитрик у Тані вже друга дитина, а старша, якій вже два рочки, вдома із бабусею (у сусідній області). Пояснює, що потрапила сюди на четвертому місяці вагітності. Народжувати її возили у пологовий будинок, а потім знову повернули в ізолятор.

Мене по-людськи проймає жаль, і запитання наче само зривається:

— Що ж ти тут робиш, дитино? Чому потрапила сюди?..

— Стаття.... (жінка називає статтю Кримінального кодексу, яка інкримінує злочин як особливо тяжкий та передбачає довготривале ув’язнення). Чекаю на розгляд апеляції на рішення суду, тому що не все було так...

— Факт, який інкримінує ця стаття, не має до тебе відношення?..

— Має... Але все вийшло ненавмисно... Я навіть не знаю як...

На знімку: начальник управління ДПтС України в Миколаївській області Валерій Диренко з маленьким Дмитриком.

Фото автора.