Так, не позаздриш нині спікеру бабаїв і донбаських териконів        О. Царьову. Розривається чоловік між Моторолою та новою країною без Януковича — Новоросією.

«Ми будуємо державу. Не вистачає людей, спеціалістів, і ми не відмовилися б від будь-якої допомоги — фінансової, моральної, гуманітарної. Приміром, Миколу Азарова, до котрого, я, до речі, ставлюся з великою повагою, можна було б залучати як експерта... Але хочу ще раз повторити, — розпалюється О. Царьов, — насамперед для бізнесменів-утікачів: ми не відмовилися б від фінансової допомоги. Водночас, залучаючи старі кадри, найголовніше не забувати, що ми будуємо нову країну, і вона не повинна бути країною часів Януковича».

Чесно кажучи, я давно мріяв побачити маркшейдера Миколу Азарова за роботою! Ні, не за зйомкою із земної поверхні... капусти чи побудовою опорної мережі з дерибанщиків у штольнях держбюджету, а в реальній донецькій шахті з лопатою в руках! І синочка, котрий носить батяні «тормозок» і занотовує, як піонер, форму, розміри тіл корисних копалин, їх якість. Щоб там, нагорі, просто біля кліті, розповісти бізнесменам-утікачам про перспективи промислових запасів «нового путінського розрізу». Щоб ті щури — пшонки, стоматологи, арбузови, повірили у світле майбутнє держави, як повірив у неї старий маркшейдер Азаров, і відстібнули б синку грошенят на армування підвалин нової держави з людським обличчям... 

Не Януковича, а Царьова!..