Полтава, листопад 1917-го...

14 листопада 2012 102

Минуло 95 років Жовтневої революції, яку ще називають «більшовицьким переворотом». У радянських підручниках зазвичай писали про «тріумфальну ходу радянської влади» після жовтневого повстання в Петрограді. А як це було насправді? Про те, що відбувалося в ті дні в Полтаві, свідчать записи лікаря Олександра Несвіцького, котрий вів особистий щоденник. Цей рукопис придбав Державний архів Полтавської області й у 1995 році видав окремою книжкою «Полтава у дні революції та в період смути 1917—1922 рр.». Щоденник цікавий тим, що його автор не був політично заангажованим. Ось уривки з кінця жовтня до останніх днів грудня 1917 року.

27 жовтня. Чутки, що в Петрограді влада перейшла до рук більшовиків. Люди бояться заворушень. Учні розпущені по домівках. Винний склад охороняється юнкерами Віленського училища з кулеметами. Від Совєту революції вийшло звернення: «Граждане! В Петрограде происходят события величайшей государственной важности. Ввиду этого на заседании Губернского исполнительного комитета Совета рабочих и солдатских депутатов принято постановление об образовании Совета революции из представителей всех демократических организаций, задачей которого является соблюдение революционного порядка в городе и губернии до получения директив из центра и забота о том, чтобы не нарушался правильный ход предвыборной кампании...

Граждане, не верьте слухам о готовящихся беспорядках, погромах и проч. Знайте, что такие слухи распространяются врагами народных прав и свободы».

Такса візникам (27 жовтня затверджена Думою): на ст. Полтава-Південна: пара — 4 руб., одиночна — 3 руб.; зі ст. Полтава-Південна: пара — 5 руб., одиночна — 4 руб.; на ст. Полтава-місто: пара — 3 руб., одиночна — 2 руб. 50 коп. За годину по місту — 4 руб. і 3 руб. 50 коп, за третього пасажира — 1 руб.

28 жовтня. Очікували розгром винного складу. Вжито заходів охорони. Революційний Совєт обрав начальником гарнізону та емісаром дезертира Криворотченка.

30 жовтня. Що робиться в Петрограді та Москві, невідомо.

31 жовтня. Совєт робітничих депутатів опублікував повідомлення, розклеєні по місту, про те, що 2-й з’їзд Совєтів у Петрограді вирішив передати владу в руки Совєтів. Тимчасовий Уряд заарештовано. Губернський комісар Левицький, що заміняв губернаторську владу, зник. Влади немає, втекла! Хороша адміністрація!

4 листопада. У Віленське училище з’явилися депутати від саперного батальйону з пропозицією перейти на їхній бік, якщо ж не погодяться, то сапери будуть громити училище. Юнкери відповіли, що вони підпорядковуються Українській Раді. Пуд дров — до 2 руб.

10 листопада. О 3-й годині буде виголошений «Універсал Ради» про оголошення України федеративною республікою. Революційний Совєт усунув з посади начальника гарнізону генерала і призначив на його місце прапорщика Прокопенка.

12—14 листопада. Вибори в Установчі Збори. По місту їздять автомобілі з червоними прапорами і з музикою.

12 листопада. На дачу до колишнього директора Кадетського корпусу М. Попова в Гетьманському провулку на Кобищанах з’явилися одягнені в офіцерську форму грабіжники, зажадали гроші та речі, обшукали, забрали все дочиста, взяли його коня і поїхали...

13 листопада. Київська Рада вводить у Полтаву український полк. Імовірно, саперний батальйон відправлений назад у Миргород.

15 листопада. Совєт Революції постановив зняти з посади прокурора окружного суду Дубровіна та всіх судових слідчих. Прокурор відмовився від здачі справ. Виборців в Установчі Збори було 47500, 19769 з’явилося на вибори, тобто 42%. У міській управі видавалися картки на отримання мануфактури. Нововведення таке вперше. До цього крамниці були зачинені.

17 листопада. На Новий базар з’явилися представники Совєту робітничих депутатів і конфіскували на товкучці казенні речі, продані солдатами-саперами. Солдати саперного батальйону стріляли в повітря. Утворилася паніка.

Місто скликало місцевих капіталістів, щоб вони дали до 1 січня 1919 року 500000 руб. без відсотків. Це потрібно на сплату пайків родинам воїнів. Дали. У ніч на 17 листопада розграбована шевська майстерня в інвалідному будинку на Шведській Могилі.

18 листопада. У ніч з 18 на 19 листопада погроми в клубах. О 2-й годині ночі в клуби громадський (в «Європейському» готелі), український і чиновницький з’явилися грабіжники і забрали у гравців гроші, годинники, обшукали їх і поїхали.

У Полтаву прибув з Брянська 2-й важкий артилерійський дивізіон — 600 солдатів, до 40 офіцерів. Солдати балотували командира дивізіону і не обрали, про що доповіли Совєту робітничих депутатів, який зажадав до себе командира і запропонував здати посаду. Він здав її старшому офіцеру, але солдати призначили молодшого в чині.

21 листопада. У клубах Совєт робітничих депутатів забрав за сприяння міліції з її начальником Свєтловим у Ходолія (доглядач будинку Кадетського корпусу) 1500 руб., у адвоката Сіяльського — 2000 руб., у чиновницькому клубі зі столу взято 14000 руб. З’явилися вони буцімто з метою припинити азартну гру. Свєтлов заявив: «Нам гроші потрібні — ось виправдання. Доберемось до банків, а там і до приватних осіб».

22 листопада. Солдати обікрали цейхгауз з казенними теплими речами, які винесли на товкучку. М’ясо: фунт — 80 коп., масло свіже — 9 руб., солоне — 6 руб. фунт.

25 листопада. З приводу грабежу в клубах зверталися зі скаргою до Київської Ради, але безрезультатно. Скаржилися і на закриття друкарні. Рада наказала не закривати, але Совєт робітничих депутатів не звернув на це уваги.

1 пуд сіна — 12 руб., вівса — 15 руб. Ходимо пішки, лише солдати роз’їжджають по місту.

27 листопада. Злодійства, грабунки тривають, грабують уночі, вечорами і вдень. Під’їхали на підводі до крамниці купця Альтшуллера, навантажили підводу товарами і вивезли. З’явилися на дров’яний склад і зажадали 28000 руб., отриманих у цей день.

Біля судової міліції зібрався натовп з вимогою видачі 12 злодіїв. Натовп увірвався, витяг і вбив одного злодія.

Декрет народних комісарів, підписаний Леніним, про закриття окружних судів, судових палат, Сенату, адвокатури, світових суддів і т. п. 1 фунт чаю — 18 руб.

30 листопада. Розпущені по домівках семінаристи. Кинута бомба в Корпусному саду. Розпущені чоловіче і жіноче духовні училища.

8 грудня. За хлібом — черги по кілька годин. Хвости — за мануфактурою.

9 грудня. Біля арештантських рот — великий натовп. Виявляється, українці відбирають зброю у розквартированого там авіапарку. З чуток, у Костянтинограді народним самосудом убито 12 осіб. Убитий у Миргороді старий О’Рурк і його дружина, з 4 на 5 грудня. Він був головою земської управи і предводителем дворянства.

11 грудня. Страйк робітників друкарень за збільшення платні — вимагають 350 руб. на місяць та у разі розрахунку — платню за 1/2 року.

12 грудня. Прибули українські війська, броньовані поїзди. Більшовики взяли верх, панують в Полтаві, відібрали назад зброю, арештовану Радою в авіапарку. Земельний комітет рубає монастирський ліс. На Крутому Березі у Невіандта все розграбували і вирубали ліс.

Усі магазини торгують до 4-ї години, немає нафти для електричної станції, аби ночами освітлювати магазини.

13 грудня. Учитель гімназії, математик Гвоздьов, що йшов додому по Шевченківській вулиці, був пограбований і важко поранений у скроню і в груди. Грабіжники втекли. По всьому місту бродять солдати поодинці й натовпами. Бродять без діла, нападають на офіцерів і жителів, грабують, убивають.

14 грудня. Відозви, розклеєні по місту, закликають жителів до загального страйку. Українська Рада є (за відозвами) контрреволюційною установою. Вказується на те, що Совєт робітничих депутатів вирішив зустріти їх з червоним прапором, зі співом революційного гімну, а тим часом представник Української Ради вимагає, щоб був розпущений 4-й полк і депутати від Совєту їхали б у Київ для пояснення перед Генеральним секретаріатом із приводу агітації серед військ. Робітників закликають захищати революцію і почати загальний страйк, не давати хліба, води, світла і припинити торгівлю.

Афіші, розклеєні на вулицях, надруковані російською та українською мовами. Друкарні продовжують страйкувати.

15 грудня. З’явилося електроосвітлення. 14 грудня був закритий водогін, 15 грудня відкритий зранку. Увечері в «Європейському» готелі вбитий командувач військами полтавського гарнізону Ластовченко. Після цього українці оточили губернаторський будинок і розігнали в «Європейському» готелі Совєт робітничих депутатів, що там засідав. Багато втекло, сховалися в підвалах, але багатьох захопили і відправили до Кадетського корпусу, де у верхньому поверсі розмістилися українські війська.

16 грудня. Командувач військами — замість убитого Ластовченка підосавул Кириченко — оголосив Полтаву на військовому становищі. Після 9-ї години вечора не можна бути на вулиці всім, крім осіб, які мають перепустку. Заборонені мітинги, зібрання, самочинні обшуки, арешти і т. д. Дозволено друкування всіх газет.

Роз’їжджають по місту на автомобілях українці, розкидають оголошення про це. Відбирають зброю. У місті постійно чути постріли. При обшуку українці знайшли в губернаторському будинку, де був Совєт робітничих депутатів, зброю, бомби, бомбомети. Совєт розігнано.

1 ф. свічок стеаринових — 4 руб. 80 коп., свинина — 1 руб. 40 коп.

17 грудня. Українські війська зайняли приміщення Совєту робітничих депутатів у губернаторському домі. Розгромлений магазин і винний льох Скриньки. Частину пограбованого відняли українські війська.

20 грудня. Залізничний шлях від Кочубеївки до Божкового розібраний, щоб перешкоджати просуванню військ більшовиків із Харкова. На вулицях не припиняється стрілянина.

21 грудня. Привезено у місто гас, його давно не було. Розгромлена лавка Круглікова, який торгує, між іншим, і гасом. Громила юрба. По місту багато п’яних солдатів.

23 грудня. Роздаються бланки для виборів в Українські Установчі збори на 27, 28, 29 грудня. Більшовики бойкотують вибори.

25 грудня. По місту багато п’яних солдатів. Знову громили погреби Скриньки. Була стрілянина. Вибори в Українські Установчі збори відкладені до 12 січня. Солдатам дано право отримувати денатурат, аби уникнути розгрому винних крамниць.

26 грудня. На базарі солдати громили винний склад Панасенка. Багато п’яних, йде стрілянина по місту. Громили винний льох Скриньки, була при цьому стрілянина.

Стріляли кулемети, поранених відвозять у лікарню. Розграбовані чиновницька лавка, ювелірні магазини Сапожникова, Шипотовського, магазин хутра, білизни і т.п. Сформувалася дружина молодих людей для стримування солдатів, але ті стріляли і вбили

5 чоловік. Жителі ховаються в будинках. Пияцтво і розгул тривають.

27 грудня. Йдуть погроми крамниць; громлять солдати і всякий набрід. По місту роз’їжджають п’яні солдати з бабами, возять награбоване вино у відрах, бутлях, бляшанках.

28 грудня. Уночі підбирали п’яних солдатів, що валялися на вулицях. По місту їздять броньовані автомобілі для попередження погромів. Важко розібрати, які солдати грабують: українські чи інші... Багато речей у них відбирають. Оголошено військовий стан. Заборонено ходити по місту пізніше 7-ї години вечора.

29 грудня. Погромів у місті не було. На третій день свят — бунт арештантів у острозі. Обеззброїли караул. Приспіла охорона, дала залп, убитий ватажок, решта повернулися в камери, так що вони на гастролі не потрапили.

30 грудня. Всі лавки і магазини закриті до

2 січня. На вулицях перехожих зупиняють, обшукують і грабують...

Підготував Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ.

Полтавська область.

Фото з архіву автора.