Не можна назвати повноцінним життя, якщо воно повністю залежить від доступу до складної медичної техніки. Щоб дістатися до неї, потрібно долати довгі дистанції. На Херсонщині так змушені існувати сотні пацієнтів місцевих лікувальних установ, що страждають на хронічну ниркову недостатністю. Три рази на тиждень по чотири години вони проходять операцію штучного очищення крові — гемодіаліз. Однак для такої процедури жителі майже всього регіону змушені приїжджати до обласного центру, витрачаючи лише на одну дорогу півдня. До того ж у найближчому майбутньому назріває страшна ситуація, за якої кількість тих, хто потребує підключення до апарата «штучна нирка», перевищить їх «пропускну спроможність»!

У Херсоні  де-в’ять установок для очищення крові має лише одна лікувальна установа — госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни. Однак їх потужності вже задіяно до останньої межі, і відділення гемодіалізу додаткових пацієнтів приймати просто не зможе технічно.

— Люди в нас здоровіші не стають, тому кількість пацієнтів зростає з кожним роком. Уже нині наші установки працюють цілодобово — в чотири зміни і з повним навантаженням, — визнає начальник госпіталю Валерій Тимошенко. — У 2010 році відкрилась філія відділення гемодіалізу ще на п’ять апаратів «штучна нирка» при Каховській райлікарні, але її потужностей теж вистачає лише для обслуговування хворих із Каховського, Чаплинського, Бериславського районів і міста Нова Каховка. Мешканці інших, віддаленіших містечок і сіл все одно змушені їздити на процедури до обласного центру.

Не тільки як керівник госпіталю, але і як голова постійної депутатської комісії Херсонської облради з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення, Валерій Тимошенко переконаний, що регіон потребує відкриття ще двох філій відділення гемодіалізу — в містах Генічеськ і Гола Пристань. За ними теж можна було б закріпити хоча б по три сусідні райони, позбавивши тамтешніх пацієнтів необхідності «розриватися» між домом і Херсоном.

Заступник начальника обласного управління охорони здоров’я Андрій Пасека підтвердив «Голосу України», що плани відкриття такого відділення на 4—5 апаратів «штучна нирка» медоблуправління розглядає. Але камінь спотикання, як завжди, — гроші.

Сам по собі апарат гемодіалізу коштує близько 90—100 тисяч гривень. Однак регулярні процедури очищення крові для одного-єдиного пацієнта із хронічною нирковою недостатністю, з урахуванням вартості імпортних видаткових матеріалів, щорічно стають рівно в таку само суму. 

Обласний бюджет ледь здатен оплачувати ці «видатники», а стосовно нової техніки й планів на її обслуговування місцева влада розраховує лише на держбюджет і МОЗ України. Будуть гроші — отже, і якість життя людей, прив’язаних до апаратів «штучна нирка», поліпшиться. А якщо ні, то велика частина їх життя як і раніше проходитиме в переїздах до місця проведення життєво необхідної процедури.

 

Херсон.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.