Полтавська область відзначає 75-річчя. Дата, що раніше, мабуть, залишилася б не поміченою, тепер для місцевих можновладців як знахідка: є чудова нагода перед виборами розказати про «покращення життя вже сьогодні».

 

А нам не гріх згадати історію. Ось стара карта Полтавської губернії... Дух перехоплює! На півночі вона мала прямий вихід до нинішнього українсько-російського кордону, межуючи з Курською. На півдні полтавські землі починалися по Дніпру від Києва і аж до Херсонської губернії. Хоч це й була невелика ділянка задніпровської землі, але ж погляньте на сучасну карту й уявіть, що Полтавщина і Херсонщина — сусіди! Ромни, Прилуки, Переяслав (Переяслав-Хмельницький), Золотоноша, Костянтиноград (Красноград) — усі ці міста теж належали до Полтавської губернії. Це нині Бориспіль — повітряні ворота країни, а 200 років тому це було окраїнне селище губернії — волосний центр Переяславського повіту.

У ХVІІІ столітті — повіт

До 1781 року Україна була поділена на полки. Та 16 вересня того самого року Катерина ІІ скасувала полковий поділ, як і козацтво. Україну поділили на три намісництва: Новгород-Сіверське, Київське та Чернігівське. Замість Полтавського полку створено Полтавський повіт, що увійшов до Новоросійської губернії (від назви земель на півдні України — Новоросія). До цього утворення потрапила й частина сучасних земель Зіньківського, Кобелякского та Кременчуцького районів. До речі, Кременчук кілька разів побував на гребені хвилі. Уперше — коли 1784-го на цілих чотири роки став центром намісництва, до якого входив і Полтавський повіт.

А вже наприкінці листопада 1796 року російський імператор Павло І видає указ, згідно якого уся територія Полтавщини відходить до складу Чернігівської губернії, яку незабаром назвали Малоросійською.

У ХІХ столітті — губернія

1801 року Павла І задушили, й на престол зійшов імператор Олександр І. Він намагається зміцнити царську адміністрацію, організувавши її на військовий лад. І вже 10 березня 1802-го утворюється Малоросійське губернаторство з центрами в Полтавській та Чернігівській губерніях. Цю дату й відзначають як «день народження» Полтавської губернії. До неї входило кілька повітів, що відповідають сучасним районам області: Гадяцький, Кременчуцький, Лубенський, Пирятинський, Хорольський (через рік — ще й Зіньківський, Кобеляцький та Лохвицький) і кілька пізніше втрачених: Золотоніський (нині — Черкащина), Переяславський (Київщина), Прилуцький (Чернігівщина) та Роменський (Сумщина). Цікаво, що до Переяславського повіту входили Баришівська й Бориспільська волості — а це під самим Києвом!

У 1863 році в межах Полтавської губернії були ще й Костянтиноградський (нині — Красноградський район на Харківщині) і Миргородський повіти.

У ХХ столітті — область

Після 1917-го територіальний поділ на губернії зберігався ще кілька років. Полтавська, як і в середині ХІХ століття, була поділена на 15 повітів, а повіти — на волості.

3 липня 1920 року вийшло положення про сільради в населених пунктах, де не менше 300 мешканців. У цей же період Кременчук удруге потрапив на гребінь адміністративно-територіальної хвилі: у липні було створено Кременчуцьку губернію. Її повіти: Золотоніський, Кременчуцький, Хорольський, Олександрійський (відійшов від Херсонської губернії), Чигиринський і навіть Черкаський(!). Територія Полтавської губернії відчутно зменшилася. Та ще й 27 квітня 1921 року Переяславський повіт віднесено до Києва. 

А ще через рік Кременчук разом з кількома повітами «повернувся в сім’ю». Вирішено, що окремо утримувати таку губернію — економічно невигідно. Отже, 1923 року Полтавщина мала площу майже 40 кв. верст і населення близько трьох мільйонів осіб!

Того ж року вийшла урядова постанова, за якою в губернії ліквідовували повіти й волості, а вводили округи та райони під управлінням єдиного республіканського центру. У Полтавській губернії з 14 колишніх повітів сформували сім округів: Золотоніський, Красноградський, Кременчуцький, Лубенський, Полтавський, Прилуцький та Роменський. Кількість адміністративних органів на місцях зменшилася приблизно втричі.

Губернії в Українській РСР ліквідували 1925 року. Всю Україну поділили на 41 округ. Замість Полтавської губернії утворилося п’ять округів: Кременчуцький, Лубенський, Полтавський, Прилуцький і Роменський. Полтавщині в той час передали Машівський, Карлівський, Нехворощанський, Зачепилівський і ще кілька районів. З’явилися й такі райони як Шишацький, Решетилівський, Котелевський, Опішнянський та інші.

1930-го, у зв’язку з колективізацією, також відбулися певні адміністративно-територіальні зміни: ліквідовано Машівський район, а через рік Шишацький приєднали до Диканського (нині ходять чутки, що мають зробити навпаки), Іркліївський — до Чорнобаївського тощо.

9 лютого 1932 року країна перейшла на обласний і районний поділ. В Україні створили п’ять областей: Вінницьку, Дніпропетровську, Харківську, Київську та Одеську. Полтава, Кременчук і ще низка районів увійшли до складу Харківщини. А через 10 днів утворено ще й Чернігівську область.

1937 року відбулося розукрупнення областей. Постановою Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 22 вересня 1937 року утворено Полтавську область. До її складу увійшли міста Полтава, Кременчук та 45 районів.

При німцях — гебіти...

Майже в такому самому складі Полтавщина існувала до початку війни. З вересня-жовтня 1941-го по жовтень-листопад 1943 року наші землі окупували гітлерівські загарбники, створивши так званий рейхскомісаріат «Україна» з центром у Рівному. Він поділявся на генеральні округи, а ті — на округи (гебіти), що об’єднували по кілька районів. Територія Київщини й Полтавщини входила до генеральної округи «Київ», а наш край був поділений на 12 гебітів.

Після визволення Полтавщини повернуто довоєнний адміністративно-територіальний поділ. Але зміни на цьому не скінчилися.

До 100-річчя від дня народження М. Гоголя — 1 березня 1952 року — Шишацький район перейменували на Гоголівський. 1954-го Згурівський і Яготинський райони передали Київщині. Цього ж року утворено Черкаську область, до якої відійшли шість районів Полтавщини, у тім числі й Золотоніський, Іркліївський та Чорнобаївський. Проте у складі Полтавської області залишалися й такі райони як Великокринківський, Градизький, Кишеньківський, Комишнянський, Лазірківський, Нехворощанський, Оболонський і Сенчанський, яких з початку 60-х уже немає.

Станом на 1 січня 1968 року Полтавська область займала територію 28,8 тисячі кв. км з населенням 1 мільйон 681 тисяча осіб. На сьогодні — близько 1 мільйона 700 тисяч мешканців, тобто за 43 роки населення збільшилося всього на 19 тисяч душ! До складу області входило 25 районів. Відтоді Полтавщина тримається у своїх межах. За цей час змінилося два покоління полтавців, які люблять рідний край саме таким, як він є.

Людмила ПЕРЕДЕРІЙ, краєзнавець.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ, журналіст.

 Фото автора.

З нагоди 75-річчя області у палаці дозвілля «Листопад» було відкрито виставку «Полтавщина на історичних паралелях», присвячену ювілею області.