Триває робота над унікальним кінопроектом «Звичайні люди» — про долі тих наших співвітчизників, які рік тому вийшли на Майдан, провели там три місяці — й далі живуть і борються, зберігаючи Майдан у своїх серцях.
Чому така назва — «Звичайні люди»? Бо цей фільм — без політики та політиків, без пафосу, без гасел, без піару. Без коментарів. Тут більше ста героїв. Уже є понад триста годин відзнятого матеріалу. Це кінолітопис переламного періоду Історії, створений її безпосередніми учасниками.
Рік тому був перший день Майдану. Але в нього не було «останнього дня» — бо те, що почалося рік тому, триває далі. Тоді ще ніхто не міг сказати, що все вийде саме так. Одначе ініціаторам проекту чуття підказало, що ці події треба фільмувати — від першого дня. Якщо бути точним, задум проекту народився 1 грудня минулого року, після того, як студентський мітинг невмотивовано жорстоко розігнав «Беркут» і на знак протесту на вулиці Києва вийшов мільйон розгніваних громадян. Влада відповіла терором і репресіями — арештами, викраденнями, побиттям і тортурами. Саме в ті дні кілька людей, по-волонтерськи, без жодної команди згори, вирішили взяти в руки камери та знімати хроніку Українського народного повстання.
Варто назвати тих, хто весь цей час працює над фільмом: кінорежисер Макс Бернадський, оператор Михайло Любарський, журналісти Ярослав Шапочка, Ольга Вауліна («Голос України»), Марія Томак, композитор Антон Байбаков, звукооператори Андрій Рогачов, Катя Герасимчук, Михайло Закутський, оператор Іван Любиш-Кірдей, а ще Артем Рижиков, Ігор Руденко, Василь Ніколаєнко, Дмитро Міняйло, Сергій Розов, Сергій Моргунов, Сергій Тахмазов, Анатолій Бойко, Алекс Віннер, Роман Стецюк та інші.
Тепер вони згадують: «З кожним новим знімальним днем яснішою ставала наша мета: зафільмувати головну дійову особу історичної драми — народ, зрозуміти феномен Майдану і пост-Майдану, зрозуміти і передати Правду про його рушійну силу, характер і суть — Правду про те, що змушує звичайних людей не відступати під ударами кийків «Беркута», стояти під струменями водометів у двадцятиградусний мороз, іти з фанерними щитами назустріч кулям снайперів та автоматників.
Від початку в центрі нашої уваги були і є справжні герої — звичайні люди, чия доля стала спусковим гачком, що викликав лавину подій, які змінили хід Історії. Ми знімали розповіді про те, що їх хвилює, що вони думають і відчувають, фіксували хроніку щоденної боротьби простих українців за свої громадянські права і людську гідність, хроніку перемог і поразок, хроніку життя і смерті».
А ось інше свідчення одного з волонтерів кінопроекту: «Буває таке в Україні, коли в усьому настає Майдан. Бо це Україна, а Україна, вибачте за банальність, це величезний Майдан на мапі Європи. Кажуть, що рік минув, а в мене чомусь нема відчуття часу. Бо Майдан — це коли в тебе вже немає часу і тільки ти, а не хтось інший, мусиш усе зробити зараз і негайно, і якомога краще. Саме про таких людей рік тому ми почали знімати кіно. Попереду на нас чекає ще багато складних та цікавих знімальних днів».
Сергій Влад.
P. S. Тізер-анонс документального кінопроекту «Звичайні люди» можна знайти тут: https://www.youtube.com/watch?v=ExUVddx3HH4§feature=player.
На знімку: кадр із фільму.
