Досвідчені експерти кажуть: у бесіді з нашими вищими державними посадовцями краще не вживати вислову «культурна політика» — вони його дуже не люблять. Краще скажіть «креативна економіка» — тоді, можливо, вас вислухають до кінця протягом відведених вам п’яти хвилин...
Цього тижня керівники національних творчих спілок скликали в Укрінформі прес-конференцію. Голова Національної спілки театральних діячів України Лесь Танюк оприлюднив заяву до Президента, Прем’єр-міністра та новообраних народних депутатів України. В документі, зокрема, сказано, що національні творчі спілки мають сьогодні великі проблеми. Ведеться систематична кампанія щодо їх фактичного знищення. Ними в Україні нехтують, держава їх не підтримує. Є ризик, що їх не фінансуватимуть. Вони — взагалі поза стратегією Мінкультури.
За словами Танюка, ця заява — «вступна нота для діалогу». Ці та інші проблеми представники спілок хочуть обговорити з Президентом. «Ми хотіли б, щоб не поспішали з розподілом міністерських посад. Добре, щоб призначення міністра культури відбулося на конкурсній основі. Нині називають різні прізвища кандидатів, здебільшого людей без досвіду, але прізвища самі по собі нічого не дають. Ми хотіли б, щоб той, хто буде міністром, навіть якщо залишиться Євген Нищук, представив програму, яку можна було б обговорити», — підкреслив голова НСТД, додавши, що обирати треба за досвідом і за «якісною стороною». На його думку, таким може бути Тарас Возняк, серйозний філософ і культуролог, до того ж добрий менеджер.
У заяві також ідеться про непомірні комунальні тарифи та плату за землю, непомірне обкладання податками працівників творчих спілок усупереч закону й нормам моралі. Скажімо, столичний Будинок кіно оподатковується нарівні з ресторанами та іншими прибутковими закладами. Спілками нехтують і як найвищою мистецькою експертизою в державі: нове керівництво Мінкультури не залучає їхніх представників до обговорення реформ галузі, хоч це не коштує державі жодної копійки, а користь би дало немалу (якщо б справді хтось хотів реальних культурних реформ). Згідно з указом Президента України, творчі спілки навіть вилучені з переліку організацій, що мають право висувати кандидатури на надання грантів Президента молодим діячам мистецтва. При тім спостерігається щорічне зменшення асигнувань на культуру, зокрема, фінансування кінематографа та книговидання різко скорочено.
Звісно, іде війна, і гріх би було нарікати на економію коштів для діячів культури — якби не очевидна відсутність розумних пріоритетів у нашій нинішній, вибачте на слові, «культурній політиці». Скажімо, під час прес-конференції неодноразово спливали дві симптоматичні цифри. На річні потреби «університету Поплавського» Міністерство культури запланувало 200 мільйонів гривень, а на потреби національних спілок (усіх, разом із товариством «Просвіта»!) — менше 10 мільйонів. Що й казати, і в університеті живі люди, і в спілках теж, і всім треба якось жити — і тим, котрі продукують попсу, і тим, які творять симфонічну музику. Але коли оці неспівмірні цифри (200 і 10) і є «креативною економікою», то що тоді можна назвати здоровим глуздом?
