Чим же керувався вітчизняний МОЗ, видаючи цей указ?
— Суттю впровадження системи такого вибору є мотивація лікарів і збільшення обсягів і якості їхньої роботи, — пояснив начальник Управління реформ медичної допомоги Департаменту реформ і розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України Костянтин Надутий.
Мовляв, це має підвищити якість медичного обслуговування. «Гру в демократію» МОЗ влаштував поки що в Києві, Дніпропетровській, Донецькій і Вінницькій областях. Хоча вибирати, у кого й де лікуватися, можуть усі громадяни України. За словами керівника юридичної служби Ради захисту прав і безпеки пацієнтів Ольги Скоріної, можливість вільного вибору пацієнтом лікаря, точно так само, як і медзаклади, закріплена в законі «Основи законодавства України про охорону здоров’я», а також Цивільному кодексі нашої країни.
Але далеко не всі про це знають. Указ МОЗ «Про затвердження порядку вибору і заміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги й форм первинної облікової документації», мабуть, теж був виданий для внутрішнього користування. Хоча документ датований листопадом минулого року, провести інформаційну кампанію забули. До речі, перша роз’яснювальна прес-конференція за участю представника профільного міністерства відбулася позавчора.
Представник МОЗ стверджує: у кожній поліклініці чи амбулаторії на видному місці має висіти інформація про «кандидатів» — біографія, послужний список і фото лікарів. «Голос України» обійшов кілька районних медзакладів Києва, але такої «передвиборної агітації» там не виявив. До кінця виборної кампанії лікарів залишилося півмісяця, а більшість людей про це просто не знають.
Певно, люди в білих халатах вимушено зацікавлені в реалізації указу №756, бо від цього залежить їхня оплата праці.
«Норма» у місті для сімейного лікаря — 1,5 тисячі пацієнтів, у сільській місцевості — 1,2 тисячі. За такої кількості обслуговування населення гарантована ставка. Якщо пацієнтів більше, то належить доплата за інтенсивність.
— Реально лікар «первинної ланки» може якісно обслуговувати від двох до трьох тисяч населення, — стверджує Костянтин Надутий. — Є випадки, коли лікар одержує 6—7 тисяч грн. Цілком пристойна зарплата.
Ну, а якщо ескулап набере менше «голосів виборців», то чиновник від медицини пропонує порушувати питання про профнепридатність такого фахівця.
Певна річ, ініціатива МОЗ похвальна. Одержувачам медичної допомоги ще раз нагадали про їхні права, а терапевтів стимулювали до праці. Але як реалізувати цю ідею на руїнах вітчизняної системи охорони здоров’я? Виходить вибір без вибору.
Реформатор із профільного міністерства визнає: сімейних лікарів і терапевтів не вистачає, працюють переважно пенсіонери. В «первичку» не йдуть через низькі зарплати. Вузькопрофільна фахівці отримують більше. При цьому саме на первинну ланку робиться основний акцент так званої реформи охорони здоров’я. Постає запитання: навіщо ж видавати подібні «ЦУ», якщо наперед відомо, що ситуація не дозволяє їх виконати?
