Проїжджаючи невеличке село Рогощі Чернігівської області, можна помітити високий, явно рукотворний, пагорб. За ним тягнуться земляні вали.
— Кажуть, що тут проходили війська Наполеона і насипали такі кургани, — розповів авторовій цих рядків перший зустрічний чоловік. Та більше він нічого не міг пригадати. На сьогодні у селі трохи більше 20 помешкань. Живе тут близько 50 людей. Більшість із них — дачники, й історія Рогощів їх не дуже обходить.
Однак, один із них порадив звернутися до місцевого вчителя — Олександра Трохименка. З’ясувалося, чоловік уже не викладає в школі, а займається бізнесом, та, попри це, цікавиться історією села, навіть планує написати книжку. Колишній учитель відверто здивувався версії селянина. «Це просто легенда, — відповів він. — Насправді, це залишки літописного міста Оргоща, яке згадується в Іпатіївському літописі за 1159 рік».
Виявляється, у Рогощах довгий час працювали археологи й розкопали три помешкання ІХ—ХІІ століть. Була тут і потужна фортеця площею 3,6 гектара. «На мою думку, це був, як і під Шестовицею, форпост варягів, які наймалися на службу до чернігівських князів», — припускає Олександр Трохименко, аргументуючи свою позицію тим, що у ІХ—ХІІ століттях кістяк професійних воїнів складали найманці-скандинави, а в містечку з такими валами ніс службу великий загін дружинників. Можливо, версія краєзнавця й відповідає дійсності: роль варягів у житті Київської Русі, як довели археологічні розкопки у Шестовиці, була вагомою.
Водночас, маленьке чернігівське село Рогощі відоме ще й тим, що тут народився гетьман запорізьких козаків у 1628—1635 роках Іван Сулима. Ще козаком він потрапив у полон і 15 років веслував на турецькій галері. Якось йому вдалося визволитися й допомогти позбутися кайданів своїм товаришам. Невільники взяли у полон 300 яничар. Ватажка козаків Івана Сулиму Папа Римський Павло V нагородив за відчайдушний та сміливий вчинок медаллю. У селі від роду гетьмана теж залишилася пам’ять: Сулимівщиною називають місцеве урочище.
Але і це не остання родзинка в історії Рогощі. За словами Олександра Трохименка, тут знаходиться одна з найстаріших дерев’яних церков Чернігово-Сіверщини — Успіння Пресвятої Богородиці. Її збудовано в 1753 році. Тобто наступного року місцеві мешканці відзначатимуть 260-річчя храму. Церква діюча, нещодавно за фінансової допомоги депутата облради Владислава Атрошенка її відремонтували та підфарбували.
Ось якою багатою, виявляється, може бути історія одного маленького села. Залишається сподіватися, що Олександр Трохименко таки напише про нього книгу, щоб майбутні покоління пам’ятали про особливу цінність цього місця.
 
Чернігівська область.