Хрестоносці сторіччями шукали чашу Грааля, що дарує безсмертя, на Близькому Сході, утім, так і не знайшли. А от український краєзнавець Олег Лиховид переконаний: не там шукали. Містична посудина й донині може знаходитися... в нашому курортному місті Скадовську! Версія здається фантастичною, та принаймні замислитися над нею змушує ціла низка історичних фактів.

Мандри зберігачів

Багато дослідників, що вивчали шлях легендарних християнських реліквій, були впевнені: з Єрусалима ще в ІV ст. н. е. чаша була переміщена до Константинополя, де зберігалася в храмі Фароської Божої Матері. Після погрому в столиці, учиненого тими ж хрестоносцями, чашу Грааля зуміли вивезти до Мангупа — столиці кримського князівства Феодоро. На його гербі було зображено саме келих, любовно іменований Золотою колискою.

У грудні 1475 року війська турецького султана Мухаммеда Завойовника захопили Мангуп. Переказ, що передавався з вуст в уста, свідчив, що жителі Феодоро — кримські караїми — врятували чашу й поколіннями зберігали її потайки. У 1790 році після завоювання російськими військами Криму частина громади караїмів разом зі своїми реліквіями покинула півострів і влаштувалася на протилежному березі Чорного моря — там, де нині Скадовськ.

Шукали й чекісти, й есесівці

Задумавши написати книгу про історію рідного міста, директор Центру дитячої та юнацької творчості Скадовська Олег Лиховид три роки працював в архівах, спілкувався з місцевими старожилами, священнослужителями, відставними співробітниками НКВС, КДБ і ось що з’ясував. До впертих міркувань про те, що чашу Грааля варто шукати саме тут, украй серйозно ставилися не тільки більшовики, а й фашистські загарбники, що окупували в роки війни Скадовськ. Про ці пошуки залишилися уривчасті архівні дані. Так, у 1926—1927 роках за особистою вказівкою Гліба Бокія до Скадовська прибула спецгрупа ДПУ, співробітники якої допитували представників духівництва міського храму преподобного Сергія Радонезького. Цікавило їх лише одне — чи не передавали чого-небудь їм на зберігання нащадки Мойсея Мангубі. Могилу самого Мойсея Симовича на місцевому цвинтарі розкрили й кудись відвезли.

Ще докладніше підійшла до вивчення «скадовського сліду» святого Грааля есесівська зондеркоманда 106, якою керував штурмбанфюрер Едуард Йедамцик. Узимку 1943 року офіцери зондеркоманди також опитували скадовчан і священика Олександра Невядомського. «Відмітилися» вони й на цвинтарі, тільки цього разу розкрили труну дочки Мойсея — Еміли. Після визволення Скадовська від окупації вже «чекісти» беруть Олександра Невядомського під арешт (згодом він одержав 25 років таборів) і «шерстять» цвинтар. Цього разу ексгумації було піддано й інші поховання мангупських караїмів. Однак результату пошуки не принесли — Чаша Причастя «не далася» до рук ні есесівцям, ні енкаведистам.

А може, вона на пустирі

Цим безуспішним пошукам у книзі Олега Лиховида «Храм на березі моря» присвячено цілий розділ, що так і називається «Скадовський слід святого Грааля». Її автор не виключає, що містична чаша могла або залишитися в Скадовську, або її вивезли звідти після революції.

— Брат міського голови — ротмістр Соломон Мангубі — під час відступу з міста міг вивезти надбання місцевої громади караїмів із собою. Однак ні документального підтвердження, ні спростування цієї версії відшукати не вдалося. Якщо він евакуювався із залишками військ Врангеля до Стамбула, то й чаша пішла з ним. Якщо ні — вона в Криму, — каже Олег Лиховид. — Якщо розглядати варіант про те, що чаша Грааля і скарби караїмів залишилися в Скадовську, то на міському цвинтарі їх точно немає: там усе перерили. Цікавіший варіант із можливою схованкою десь у підвалі будинку Мойсея Мангубі або в церкві Сергія Радонезького. Однак церкву знесли в 1939-му, а садибу міського голови спершу передали під прикордонкомендатуру, потім — під протитуберкульозний санаторій, а в 60-х роках її зовсім знесли. На місці церкви тепер — стадіон, на місці садиби — пустир, що шість років тому міська влада продала під забудову. Можливо, чаша Грааля і скарби караїмів лежать десь там, під шаром землі. Якщо схованка із чашею була зроблена безпосередньо в стінах храму, то її доля ще більш незавидна: непоказну на вигляд чашу робітники могли просто не помітити і вивезти на смітник разом із будівельним сміттям...

Але вельми ймовірно, що священна чаша Грааля і донині осіняє курорт своєю благодаттю, недарма і його повітря, і прибережні води Чорного моря відомі як цілющі.

Херсонська область.