Велика пожежа 26 вересня 1868 року в Станіславові знищила 260 будинків центральної частини міста разом із ратушею. Її охрестили «мармулядовою» — а все через те, що одна вдова, пані Зося, начебто не догледіла смаження фруктів через залицяння драгуна Богдана. Ця сцена нещодавно веселила народ на кулінарному святі «Станіславська мармуляда» в Івано-Франківську, де на площі Ринок варили мармуляду за старовинним рецептом. І пригощали всіх охочих.
Але насправді тоді було не до сміху. Тільки через 40 років (1909 р.) у місцевій газеті «Кур’єр Станіславовський» було опубліковано детальний опис трагедії, записаний очевидцем, тодішнім секретарем магістрату Леоном Токарським. Того дня, 146 років тому, на вулиці Липовій (нинішня Шевченка) на городі вдови Хани Вермут справді смажили повидло на вогні просто неба. Жінка тримала невеличку пекарню і торгувала булочками із різними начинками. Але начебто загорілося не в неї, а в сусіда — у пана Герша Лотрінгера зайнялася стайня. Сталося це десь о другій годині по полудню. Опитані поліцією свідки кожен на свій лад припускали, що зайнялося від куріння люльки, інші казали, що на покрівлю стайні впали жаринки з вогню, на якому сусідка варила мармуляду. Одне слово, винних так і не знайшли.
А тим часом повернемося до пожежі. Вітер швидко поніс вогонь вверх вулицею, і полум’я охопило будинки по обидва її боки. Автор пише, що за годину від Липової, де тоді мешкала міська знать, майже нічого не залишилося. Слід зазначити, що давня частина міста мала (і зберегла досі) радіальну схему забудови, тобто усі вулиці сходилися до центру, тому з Липової вогонь швидко вирвався на перехрестя нинішньої — Січових Стрільців, і почав пожирати будинки один за одним. Невдовзі дійшов до площі Ринок (досі носить цю назву) і впритул наблизився до ратуші. Востаннє годинник на ній пробив о восьмій вечора, а через годину вежа головної будівлі міста з гуркотом обвалилася.
Після пожежі місто було страшним видовищем. Збитки оцінили у мільйон злотих ринських, згоріло 260 будинків — чверть всієї міської забудови. Леон Токарський основною причиною жахливої катастрофи вважає «повний параліч» у цій ситуації міської влади, яка не зуміла організувати людей на боротьбу з вогнем. Пожежною безпекою тоді відала поліція, кадри якої не змогли бодай щось вдіяти. Ще коли тільки зайнялося на Липовій, туди прибула пожежна підвода без води.
Тодішня австрійська влада не залишила місто напризволяще. Відень надав півмільйонну позику під сім відсотків річних, страхові товариства виплатили погорільцям 300 тисяч злотих. Осінь того року видалася теплою, і люди встигли відновити свої помешкання або хоча б накрити їх дахами.
Тільки після такого лиха муніципалітет видав ухвалу, щоб усі будинки міста і визначні споруди передмість покривали вогнетривкими матеріалами. Тоді ж було ухвалено рішення про створення у місті першої пожежної команди.
Івано-Франківська область.
Минуло 146 років, а пані Зося (директор міського Центру дозвілля дітей та юнацтва Леся Зваричук) та драгун Богдан (керівник проекту «Станіславська мармуляда» Тарас Лялик) і досі варять мармуляду та частують нею городян.
Фото Миколи МАЦЮКА.
