Це трапилося два роки тому. До наших качок наприкінці літа пристала дика. Сміливо прийшла з нашим птаством з річки (ми живемо на березі Стоходу) на подвір’я. Жваво бігала поміж качками та гусьми, жадібно збираючи овес та пшеницю. Не звертала уваги ні на сина Андрія, який підсипав корм, ні на мене з фотоапаратом.Гуси намагалися її ущипнути, щоб прогнати. Але вона була моторнішою. Одразу почув дичину і наш пес Бакс. Почав гавкати і солодко облизуватись. Він міг її швидко упіймати, та цеп заважав. Тому довелося провести із собакою виховну роботу. Потім Бакс уже й не гавкав, а лише пильно спостерігав за приблудою зі своєї будки. Він ще мав надію поласувати смачною дичиною.
Спершу я подумав, що це чиясь сусідська качечка прибилася до нас. Адже, на перший погляд, окрім малих розмірів, вона нічим не відрізнялася від свійських.
Увечері качки та кури зайшли в курник, а приблуда походила біля дверей, але всередину не зайшла. Стала, сховавши дзьоба в пір’ячко. Потихеньку я наблизився до неї. Качечка змахнула крильми й полетіла через загорожу на річку. Тоді, звісно, розвіялися. всі сумніви про її походження.
— Ох і розумничка! — подумалось. — Прилітай іще. Ми тебе знову нагодуємо.
На другий день раненько виходжу до річки. А де ж качечка? Чи ще жива, адже відкрився сезон полювання. Аж бачу: ходить берегом біля нашої хвіртки. Намагався підійти до неї — злетіла й сіла недалеко на воду. Тоді я випустив качок та гусей. Ті звично почимчикували до річки. До них одразу приєдналася і дика.
Це маленьке створіння тішило нас і сусідів майже всю осінь. Уже й Бакс до неї звик і облишив спроби вполювати. Увечері качки, гуси та кури заходили до курника, а вона крутилася біля дверей. Коли приходили зачиняти двері на ніч, то наша підопічна летіла на річку.
Що змусило дику пташину піти до людей, чому відбила- ся від своєї зграї, — невідомо. Можливо, через голод. Адже кажуть, що він і страх перемагає.
Любешів
Волинської області.
Фото автора.
