Так каже про себе краєзнавець та археолог із Хмельниччини Володимир Захар’єв. Нещодавно старання цього невгомонного чоловіка та його однодумців увінчалися відкриттям першого в області приватного музею. 

Він присвячений творцю Миньковецької держави, що постала на Поділлі, коли воно входило до Російської імперії. Держава існувала 37 років. У селі Миньківцях Дунаєвецького району, яке понад двісті років тому стало столицею волі, символом звільнення від кріпацтва, урочисто відкрито музей графа Ігнація Сцибора Мархоцького, засновника й управителя цієї дивовижної держави. Тут — і Центр мархоцькознавства. Вхід та екскурсії — безплатні. Бо ініціатор вважає, що музей допоможе українцям усвідомити себе спадкоємцями перших паростків демократії, які посіяв Ігнацій Мархоцький. Доки не маємо по-справжньому демократичної держави, мусимо вчитися на власній призабутій історії.
У ХVІІІ-ХІХ століттях про Мархоцького говорили як про натуру ексцентричну. А тепер згадують з повагою та вдячністю. От нинішні олігархи що? Вони віддаляються від народу, грабуючи його. А досвід правителя Миньковецької держави, якого теж можна записати в «олігархи», показує: можна й по-іншому. І треба! Свідчення, як любив народ свого володаря, збереглися в архівах. Ігнацій Сцибор Мархоцький був дуже освіченою людиною з почуттям власної гідності. Він мріяв про заможне суспільство вільних громадян. А тому відмінив у своїх володіннях кріпацтво задовго до його скасування в імперії. Дбав про культуру і ремесла. У своїй державі був як добрий батько у великій родині. На Поділлі прості люди й донині вважають Мархоцького ідеалом правителя. За становищем та освітою він стояв вище від свого народу, але ніколи не цурався його. Центр мархоцькознавства вже видав третій том «Записок». Це викликало увагу і в Україні, і в Польщі, де досі живуть нащадки графа, а тамтешні архіви багаті матеріалами про його діяльність. А коли Володимир Захар’єв разом із дружиною Людмилою, виділивши з невеликого сімейного бюджету деяку суму, придбав у Миньківцях напівзруйнований будинок та почав його облаштовувати під згаданий Центр та музей володаря Миньковецької держави — село увійшло до туристичних маршрутів. З ремонтом допомогли підприємці Ігор Скальський та Валерій Островський. Друзі Захар’євих Михайловські, двоюрідна сестра Ольга Середа з сином Вадимом та інші допомагали порадами, працею, місцеві мешканці несли до музею експонати.
Експозиція розповідає про періоди із життя Ігнація під польською короною та російським скіпетром, а також про початок відродження традицій Миньковецької держави в незалежній Україні. Вже п’ять років у селі Отроків, де була одна з резиденцій графа, з ініціативи Ігоря Скальського відбувається потужний фестиваль, діє товариство, що займається відновленням пам’ятки. Володимир Захар’єв невдовзі поповнить музей копіями цікавих документів із польських архівів.
А зараз він, жартуючи, справді одягнув на шию ярмо. Його подарував учитель історії з Отрокова Сергій Гандзюк. Ніби натякнув миньківчанам: хоч грошей бракує, роботи не полишить. Цей жест у Миньківцях добре розуміють: у державі Мархоцького воли були в особливій пошані, вони тягли колісницю з троном правителя в день найголовнішого свята Церери — обжинок.