І навіть не помічає, що давно вже у них у підручних, а відтак опосередковано ллє воду на млин партії влади. І «трудиться», на думку місцевих політологів, ударно. Як результат, місцеві регіонали вже бозна-відколи на повний алюр скачуть на майбутні вибори, чимдуж вербуючи (кого пряником, кого дубцем) по дорозі собі прихильників. Тим часом опозиціонери ще тільки «запрягають» своїх «передвиборних коней» у вигляді райських обіцянок. Тож коли опозиціонери налаштуються в дорогу, їхні опоненти вже ген-ген щезнуть за горизонтом. 

З огляду на нинішній перебіг подій — це один із найпередбачуваніших сценаріїв, — доходить висновку чимало місцевих політологів. Своїм вичікуванням з моря погоди та сподіванням на «доброго чарівника»  опозиція, по-суті, рубає гілку, на якій сидить, — віру та повагу виборців.

— На сьогодні практично вже всі — від культурно-мистецьких і спортивних до владних — «застовплені», — змальовує ситуацію редактор сумського обласного громадсько-політичного тижневика Євген Положій. — Причому тим, кого патронують (а патронують майже всіх і вся), серйозно допомагають фінансово. Звідки кошти? Про це можна лише здогадуватись. 

— «Виховання» молоді доручили автору попередньої горезвісної передвиборної «піраміди Чмиря» — зальотному піар-технологу Нікіті Громову, — продовжує Євген Положій. — Для «плодовитості» йому навіть апартаменти в Сумській ОДА виділили. Вже давно припряжені до владної колісниці та обробляють молодь засновані ним Молодіжний парламент Сум і фан-зони КВК. Причому зі стахановською самовіддачею. У чому таємниця цього запалу? У матеріальному заохоченні. 

— Особливо тремтливо наставляють на правильний шлях заблукані душі сільських голів, — іронізує колега. — А ті, хто не торгують принципами честі та моралі, змушені «добровільно» — за станом здоров’я чи з інших причин — йти у відставку.

І це правда. Приміром, тростянецького опозиційного міського голову Юрія Бову сумська владна «еліта» на початку року так взяла в шори — й досі небу жарко. Уся область, затамувавши подих, стежила за розвитком подій у районному центрі. Було навіть кілька спроб силового захоплення влади. Однак місто стало на захист легітимного голови. Після цього та скарги Юрія Бови до Генеральної прокуратури України пристрасті дещо вляглися.

А ось товаришу Бови по нещастю — Едуарду Холодову з ВО «Батьківщина» пощастило значно менше. Після обрання головою Тростянецької райради наступного дня він, знову ж таки за твердженням злих язиків, «добровільно» звільнив крісло після «дружньої бесіди» з обласним начальником. І таких фактів не злічити.

«Похід» за зміцнення провладних позицій почали з обласного центру, де опозиційний вплив на електорат був найсильнішим. Одним із найзнаковіших «перелітних пернатих» став нинішній міський голова Сум Геннадій Мінаєв, який на останніх виборах переміг під прапором «демократії та помаранчевої революції». Причому прихопив із собою у міське регіональне «гніздо» 25 «птахів-однодумців». За схожим сценарієм розгорталися події і у Сумській обласній раді.

Є. Положій стверджує, що це діється заради власного, ніким не контрольованого бізнесу. Взяти, наприклад, прихід у Суми КП «Сумижитло». Дюжину колишніх міських приватних ЖЕКів замінили одним комунальним мегаЖЕКом і стрижуть купони до своїх кишень, аж гай шумить. Аніскільки не перебільшую. Адже після торішньої окупації цим монстром обласного центру тарифи  на житло у місті зросли вдвічі, хоча якість надаваних послуг не змінилася. Недарма проти новоспечених «комунальників» прокуратурою порушені дві кримінальні справи. Хоча сумніваюсь, що вони дійдуть до суду. Кілька мільйонів гривень, наданих на ремонт ліфтів, також, очевидно, провалились у ліфтову шахту. Тож за «перельотом» команди Геннадія Мінаєва та інших сумських «пернатих поборників», гнаних і голодних, стоять бізнесові інтереси. Напередодні «перельоту» міський голова ще й виставив себе в очах сумчан беззахисним ягням, яке перебуває в оточенні зграї політичних вовків. А тому має до когось прихилити свою бідну голову.

За такого бізнесово-політичного пасьянсу, здавалося б, сам Бог велів опозиції перехопити ініціативу в опонентів і показати виборцям усю «демократичну» суть представників діючої провладної «еліти».

— Звісно, — погоджується Євген Положій. — І опозиція давно б зробила цей крок, якби була спечена зі справжнього демократичного замісу. Однак у нинішніх політичних антагоністів така сама ідеологічна доктрина — успішний бізнес. За попередньою міською владою та міською радою такий «благодійний» шлейф тягнеться, що неможливо перелічити. Одні земельні оборудки, наприклад, здійснювані тодішнім представником біло-сердечних, чого варті. Однак цей «благодійник» й досі перебуває під опікою міського голови на керівній посаді одного з міських управлінь. 

У діях обох таборів нема навіть натяку на осмислені кроки для справжнього об’єднання країни. 

— Більшість як колишніх, так і теперішніх обранців у регіоні об’єднує незалежність від партійної приналежності, — доходить висновку Євген Положій. — Їхня партійність — звичайнісінька ширма для довірливого електорату. Поміняй їх місцями, і отримаємо ту саму державу з тим само бізнесово-ідеологічним спрямуванням, тільки під іншим партійним стягом і з іншим можновладним кланом. За парламентські крісла обидва клани битимуться не на життя, а на смерть. Шанси у них, як кажуть, фіфті-фіфті. Дехто з сумських політологів схиляється до думки, що протистояння політичних гігантів бізнесу найбільше грає на руку комуністам, і вони істотно поповнять свій електоральний багаж на майбутніх виборах. 

Усе може статися, якщо доморощені горе-політики не перестануть ототожнювати владу з дійною коровою... 

 

Сумська область.