У світі є одна країна,
Що ніжно зветься Україна, —
Квітучий край степів, ланів.
І буде хай вона єдина
Та не втрача своїх синів,
Життям що платять 
      за свободу
Для рідного свого народу!..
 
Молюся я за цю країну — 
Свою величну Україну — 
Та все в дарунок їй несу:
Весняну квітку, мов перлину,
І слова щирого красу,
І серця всі мої надбання,
І ніжність вірного кохання.
 
Благати Бога не втомлюся.
(Мене навчила так матуся — 
Просить Його до забуття...
За це низенько їй вклонюся
І буду вдячна все життя).
О милий, рідний, 
           любий Боже,
Ну хто, крім Тебе, допоможе
Моїй країні в час суворий,
Коли війною кожен хворий,
І ллється українців кров?!
Закрий гармати на затвори
І квітне хай одна любов
Між українськими синами.
Благаю, Боже, 
         будь із нами!
 
Для себе так я не просила
Ні долі, мудрості, ні сили,
Як за Вітчизну я прошу
Всіх ворогів її знесилить.
Я в серці мрію цю ношу...
Герої наші не вмирають — 
Їх небеса благословляють.
Червоний колір — це калина.
Хай жоден більше не загине!
А ще червоний — ніжний мак.
До них душа вкраїнська лине,
Це України вічний знак
І символи мого народу,
Що виборов 
               свою свободу!
 
Київ.