В Україні є чимало знищених і напівзруйнованих замків та палаців. Більшість перебуває у такому жалюгідному стані, що ремонт їх навряд чи врятує. Це, зокрема, палац Даховських у Леськовому (Черкащина), башта фортеці у Жванці (Хмельниччина), маєток Терещенків у Червоному (Житомирщина), вже неіснуючий палац Потоцького у Торговиці (Кіровоградщина). Тому так важливо берегти вцілілі пам’ятки архітектури. Замку Шувалова у Тальному, що на Черкащині, пощастило пережити і революцію 1917 року, і складний міжвоєнний період, і Другу світову війну. Здавалося б, як кажуть росіяни, «пережили голод, переживем и изобилие». Проте саме зараз над родовим гніздом дворян, яке могло б стати туристичним об’єктом, культурно-мистецьким центром чи музеєм, нависла загроза повного знищення.

 

Бенкетні зали для безпритульних

Фотографії, які ви бачите, красномовно свідчать про те,  у якому стані  замок. Мало того, сьогодні цю будівлю охороняють лише напівзруйнований паркан з написом «Стороннім вхід заборонено» та охоронна табличка. Як наслідок — бенкетує у замку вже не шляхта, а безпритульні. Кожне таке свято легко може закінчитися пожежею, яка остаточно зруйнує будівлю. А починалося все, як завжди, з благих намірів. 2006 року замок Шувалова, у якому на той час знаходився музей хліба, вирішили перетворити на резиденцію. Всі підстави для цього були. Сам замок чудово зберігся. Навколо — прекрасний парк, у якому його колишні господарі висадили понад 60 видів екзотичних дерев, серед яких: веймутові сосни, пірамідальні дуби, горіхи з Греції. За півтора століття вцілілі дерева піднялися і тепер представляють собою справжнє ботанічне диво. Щоправда, дуже занедбане. 

«Ще 1927 року у парку стояло 128 статуй античних героїв», — розповів місцевий краєзнавець, редактор газети «Колос Тальнівщини» Андрій Поліщук, який, висловлюючись античною лексикою, став для нас ниткою Аріадни у цьому замку, адже розповісти про його історію, показати те, що від нього залишилося, тепер можуть лише небайдужі краєзнавці, такі, як Андрій Ілліч.

Жахіття реконструкції

Тож, за його словами, з 2006 року замок закрили на реконструкцію. Перше, що зробили, хоч як дивно, — зняли унікальну швейцарську черепицю з даху. Тепер вона лежить складена у стоси біля замку, і кожен охочий може підійти і пересвідчитися, що вона настільки якісна, що ще б триста років витримала. Переконалася у цьому й автор цих рядків, взявши до рук одну з черепицин. Вона була абсолютно неушкоджена і настільки важка, що я ледь втримувала її в руках. Навряд чи такою надійністю відзначиться сучасна покрівля, якою тепер вкрито замок. Від того часу, за словами Андрія Ілліча, одна будівельна компанія змінювала іншу. Зрештою, в один прекрасний день будівельники зовсім зникли, залишивши після себе розворушену руїну. Найгірше те, що незавершеними лишили роботи з проведення електропроводки: весь замок усередині обвішаний небезпечними дротами. Усе це створює прекрасні передумови для його знищення. Якщо будівлю не спалять безпритульні чи любителі випити, сліди бенкетів яких видно всюди, то його «розберуть на запчастини» (дошки, східці, плити, цеглу, дроти) злодії. І замок Шувалова стане такою ж легендою, як двір князя Володимира Великого у Києві.

Французький ренесанс над Тальянкою

Втрачено буде не просто якусь купу старого нікому не потрібного каміння, а частину історії. Цей замок бачив різні епохи й різних людей. Історики свідчать, що спочатку Тальне та його околиці були частиною так званого королівства Потоцького. Того самого, який одружився з гречанкою Софією і так пристрасно її кохав, що у подарунок на день народження збудував знаменитий парк «Софіївка» в Умані (що, до речі, за 20 кілометрів від Тального).

Потім Тальне отримала донька Софії Ольга, яка одружилась з графом Львом Наришкіним. Ольга виявилася людиною з господарською жилкою. За часів її, так би мовити, правління у Тальному з’явилися лікарня, кінний завод, де вирощували орловських та англійських скакунів, оранжерея для екзотичних дерев. Зокрема, як розповів Андрій Поліщук, раніше у центрі Тального була алея з чорних тополь, яку у ХХ сторіччі з невідомих причин знищили. Єдина донька Ольги Софія одружилася з графом Петром Шуваловим, і замок перейшов у їхню власність. Граф одним із перших збудував у Тальному цукровий завод, для чого з Франції запросив знаменитого цукровара Жан-Жака Буссо. Саме на рахунку Петра Шувалова та його сина Павла ціла низка економічних починань, які дали змогу розвиватися і місту, і замку.

У 1896—1903 роках замок остаточно перетворився на родове гніздо Шувалових-Наришкіних — споруду повністю перебудували, поєднавши стилі французького мисливського замку епохи ренесансу та швейцарського шале у новій модерній будівлі.

Перший удар замок отримав у революційні роки, коли тут «оселилася» кавалерія Котовського. Потім родове гніздо дворян стало учительською семінарією і до кінця двадцятого сторіччя тут розташовувалися училища, які час від часу змінювали назви та профіль. У різні часи тут готували вчителів, кадри для сільського господарства, будівельників. Але це для нашої історії вже тепер несуттєво. За цей час кращу частину парку, що біля палацу, перетворили на стадіон, зрізавши з десяток пірамідальних дубів. Сам замок позбувся пишного убранства всередині, але зберіг первозданний вид ззовні. Навіть герб Шувалових досі прикрашає одну з веж. Крім того, хоча училища й стали причиною деяких руйнувань, але саме завдяки їм замок вцілів до наших часів. Хоч як крути, а саме завдяки студентам та викладачам, будівлю ремонтували й опалювали, внаслідок чого вона й збереглася. Що буде тепер, коли замок лишили напризволяще, — питання відкрите.

На момент, коли готувався цей матеріал, до редакції звернувся художник, представник Черкаського земляцтва у Києві, Андрій Кулагін. Він розповів, що земляцтво готує звернення до Верховної Ради з приводу долі замку. «Може, хоч якусь охорону там поставлять», — сподівається художник. А можливо, звернення стане першим кроком до його відродження, на що дуже хочеться сподіватися.

 

Тальне—Київ.

Фото автора.