Епіцентром ідеологічно-пропагандистської діяльності Української Повстанської Армії у 1946—1948 роках вважався підпільний бункер біля села Корчин на Львівщині. Він стояв у глухій лісовій місцині, був досить великий — завдовжки 35 і завширшки 5 метрів. Звідси в різні напрямки України розсилалися листівки, депеші, накази.
Останнім днем бункера стало 7 квітня 1948 року. Тоді тисячний енкаведистський загін зробив облаву. Захопити зненацька повстанців не вдалося. Попереджені про небезпеку, вони покинули бункер, забрали важливі документи і змінили дислокацію. Вважаючи, що підпільники все ще там, облавники відкрили шквальний мінометний вогонь, потім закидали приміщення гранатами. Земляні укріплення перетворилися на руїни...
З часом ця місцина затягнулася хащами — і про бункер, здавалося, забули навіки. Може, так і сталося б, якби не підпільниця «Дарка», а нині 85-річна жителька міста Трускавець Дарія Малярчин. Ще на зорі української державності вона взялася знайти місце розташування бункера, в якому працювала друкаркою. Тодішня експедиція завершилася невдачею. Але колишня підпільниця «воскресила» бункер у своїх спогадах. Там — ціла епопея боротьби за волю.
— Прочитавши спогади Дарії Малярчин, я був вражений їх наповненістю незламним бойовим духом, — каже депутат Львівської облради Богдан Сидорак. — І мене зацікавило, де точне місце розташування бункера. Адже я мешкаю у Моршині — це не так далеко звідти. У квітні нинішнього року ми — група ентузіастів із 14 осіб — організували експедицію для пошуку штабу ідеологічної та пропагандистської діяльності УПА у 1946—1948 роках. З експедиції повернулися лише із ймовірним припущенням розшукуваного місця. Бо нас в оману ввів один опис. Згідно з ним, бункер стояв біля підніжжя гори Кичера, з південного заходу. Все нібито збігалося, окрім координат бункера, вказаних у матеріалах НКВС, за якими бункер мав бути на один кілометр далі і на іншій горі. Отож ми дійшли висновку, що це помилка. Може, навіть зроблена свідомо. А вже друга експедиція розставила усі крапки над «і». Перші розкопані шари ґрунту підтвердили, що бункер був саме тут — знайшли металеві гаки та відрізок проводу. На півметровій глибині трапилися залишки пічки — правильно укладені камені, подекуди цегла. Деякі камені почорніли від вогню. Поки що розкопки припинено, бо подальші роботи необхідно проводити уповноваженій організації, що спеціалізується на пошуках і впорядкуваннях поховань та місць національної пам’яті. А місце бункера ідеологічної та пропагандистської діяльності Української Повстанської Армії у 1946—1948 роках саме до таких місць і належить.
За словами Богдана Сидорака, знайдений об’єкт має увійти до туристичного маршруту «Горами нашої слави», в якому вже значаться Скелі Довбуша та Ясна гора.
Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.
Фото автора.
Експедиція з пошуку бункера.
Пошуковці на місцині, звідки колись йшли витоки повстанської ідеології.
