З давніх-давен день, що йшов після неділі, називали понеділком. Після хрещення Русі великий князь київський Володимир наказав усім новохрещеним приходити в неділю до храму на молитву, а тих, хто уникав храму, жорстоко карали саме в понеділок. Ще навіть у XVІІІ столітті селян, які не приходили на недільну відправу, в понеділок прив’язували біля церкви як грішників.
Утім, понеділок — важкий день, бо відбувається пристосування організму до роботи після вихідних. У цей день заміжні жінки понеділкували (згадайте «Енеїду» І. Котляревського), тобто постували та не виконували подружніх обов’язків, щоб (борони Боже!) не зачати в цей день дитини. Ввечері жінки могли збиратися, пригощатися, шити-прясти разом. Народний звичай забороняв відвідувати «понеділкування» чоловікам і свекрухам.
Якщо ж молодицю дорікали, вона нагадувала дану чоловіком обітницю — дозвіл на «понеділкування». Якщо чоловік не дотримував свого слова, дружина могла розірвати шлюб.
Забобони кажуть, що у понеділок не варто починати якусь справу, білити. Добре гроші отримувати, але не давати.
Запоріжжя.
Фото з сайту bishelp.ru.
