73 дні — з 5 серпня по 17 жовтня 1941 року — тривала оборона Одеси. Десятки румунських і німецьких дивізій рвалися в місто із суші, авіація день і ніч бомбила Одесу, бойові кораблі противника намагалися висадити в порту десант. Одеса не здавалася, оборонялася, переходила в контратаки, знищувала загарбників. Про той вогненний час сьогодні свідчать десятки обелісків на близьких і далеких рубежах оборони.
Пішов восьмий десяток років від дня початку оборони Одеси. І немає, здається, жодної білої сторінки в її історії.
— Таких сторінок, на жаль, ще чимало, — розповідає заступник керівника військово-історичного центру «Пам’ять і Слава» Леонід Суховєй. — Щороку пошуковці знаходять десятки воєнних поховань солдатів минулої війни. Усі вони відповідно до військових ритуалів знаходять упокій у братських могилах.
Околиці Одеси буквально нафаршировані нерозірваними авіабомбами, артилерійськими снарядами, стрілецькою зброєю, військовою амуніцією. Усе це, звісно, стає предметом активної роботи так званих чорних археологів, а по суті, елементарних грабіжників, які заради наживи у вигляді артефактів переривають солдатські поховання.
Донедавна протистояли цим грабіжникам тільки правоохоронні органи. Але тепер на їхньому шляху стоять і громадські організації. Воєнно-історичні клуби Одеської області сьогодні об’єдналися в рамках прийнятої обласною радою «Програми увічнення пам’яті про події та учасників Великої Вітчизняної війни». Ця програма розрахована на п’ять років.
— Уперше обласний бюджет цільовим призначенням виділив 7 мільйонів гривень на увічнення пам’яті фронтовиків, — розповів голова облради Микола Пундик. — На державному обліку як пам’ятки культурної спадщини перебуває 1155 пам’ятників, пов’язаних з подіями Великої Вітчизняної війни, у тому числі серед них 621 військове поховання. Під час війни на полях боїв на території нинішньої Одеської області загинуло понад 148 тисяч військовослужбовців Радянської Армії — уродженців Одещини. 75 тисяч із них значаться безвісти зниклими. Нині до Книги Пам’яті України внесено лише 17237 імен загиблих воїнів, похованих в Одеській області. І наш обов’язок — спадкоємців переможців не блукати в глухих кутах історії, а увічнювати пам’ять загиблих воїнів.
На території області останні два роки триває активний пошук невідомих поховань солдатів і офіцерів минулої війни, також повертаються з небуття часу прізвища тих, хто загинув у полоні, хто був розстріляний окупантами. Робота ця стратегічного значення й не терпить зволікань. Активна господарська й економічна діяльність ведуть до того, що сотні, тисячі гектарів земель зникають під промисловими майданчиками, ріллями й пасовищами. Зволікання в розшуковій роботі може призвести тільки до зникнення останніх слідів минулої війни.
Програмний документ, прийнятий сесією обласної ради, невеликий за обсягом і визначив основні напрями з увічнення пам’яті минулої війни. Передбачено, що в місцях виявлення масових поховань військовослужбовців будуть споруджувати військові монументи. Експедиційна й дослідницька робота вестимуться предметно, з урахуванням рекомендацій воєнних істориків. Усі військові поховання будуть обстежені й паспортизовані, шкільні й районні музеї Великої Вітчизняної війни пройдуть інвентаризацію. Почалася робота зі створення електронної бази осіб, які загинули в Одеській області в минулій війні.
Уперше визначено виконавця програми з увічнення пам’яті військовослужбовців, що загинули під час війни. Ним став «Воєнно-історичний клуб «Пам’ять і Слава». Активісти цього клубу протягом 10 років ведуть пошукову роботу з розшуку поховань воїнів, котрі загинули під час оборони і визволення Одеської області.
— Коли є координуючий орган і забезпечено стійке фінансування, — каже Леонід Суховєй, — то й подальша робота матиме систематизований і ефективний характер. Приміром, на території області окупанти з Румунії створили кілька концентраційних таборів. Скільки в них було в’язнів? Як їх прізвища? Яка подальша доля? На ці запитання ми сьогодні відповідей не знаємо. Але обов’язково довідаємося.
Під час пошукової роботи дослідникам довелося зіштовхнутися й з несподіваною проблемою. Йдеться про військові поховання іноземних громадян на території Одеської області. Військовополонені-іноземці утримувалися в таборах, улаштованих на території регіону, відомо, що румунські й німецько-фашистські окупанти ховали своїх загиблих солдатів на місцях боїв. Як бути з такими виявленими похованнями? Відповідь тут коментарів не потребує — живі не воюють із мертвими, і всі полеглі на полях боїв гідні поваги й ушанування. В Одеській області наразі у зразковому стані перебувають кілька поховань військовослужбовців-іноземців.
На сьогодні успішно реалізовано обласні пошукові програми «На рубежах 25-ї Чапаєвської і 95-ї Молдавської стрілецьких дивізій», «4-й гвардійський Кубанський кавалерійський корпус у визволенні Одеської області», «Моряки в обороні та визволенні Одеси».
Одеса.
