Стусівські читання «Пресвітлої дороги свічка чорна» всьоме відбулися в Донецьку. Такі конференції щоразу по-новому відкривають особистість відомого поета і правозахисника, чиє дитинство та юність пройшли в шахтарському краї. Поета не балували повноцінними виданнями. Тим цінніші свідчення ровесників та наукові доповіді під час читань, що їх регулярно організовують Всеукраїнський благодійний фонд ветеранів МВС, управління культури і туризму облдержадміністрації, обласна універсальна наукова бібліотека та регіональна організація Національної спілки краєзнавців України.
Заступник директора з науково-видавничої діяльності Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України Сергій Гальченко сказав: «Якось до мене прийшли русисти із Франції. Показав їм раритетні твори Шевченка, Лесі Українки — не зацікавило. Тоді показав збірку Василя Стуса, трохи більшу за захалявну книжечку, і захалявну книжку Шевченка. Кажу: поезія Шевченка стала причиною його десятирічного заслання. Але через десять літ поет повернувся і видав «Кобзар». А Стус був засуджений на 22 роки і не повернувся. І не привіз захалявної книжечки. Надруковані пізніше вірші вилучено з архівів КДБ. Гадаю, поезію Стуса треба пропагувати одночасно з його біографією».
Вчений розповів, як разом із сином поета Дмитром Стусом та літературознавцем Михайлиною Коцюбинською починав збирати твори поета для шеститомника. Накопичували матеріал багато років. А повного зібрання творів Стуса досі немає.
Привернули увагу виступи доктора педагогічних наук, професора Катерини Приходченко, завідувачки кафедри філології Донецького інституту соціальної освіти, кандидата філологічних наук Наталії Майбороди, завідувачки музейного фонду Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру Тамари Пішванової, голів міської організації Національної спілки краєзнавців України Олександра Гросова та регіональної організації Валерія Романька, завідувачки канадсько-українського бібліотечного центру Людмили Мочалкової. Незмінним ініціатором збереження документів, матеріалів, свідчень, пов’язаних із життям Стуса на Донеччині, є голова правління обласного благодійного фонду Василя Стуса Олег Федоров.
Як писала наша газета, торік керівник благодійного фонду звернувся до місцевої влади із проханням прийняти в подарунок експонати Донбаського історико-літературного музею Василя Стуса (Горлівка). Музей існував на приватні кошти, але нині його власник Олег Федоров не в змозі далі сам вести справу. Музеєві запропонували одну з кімнат обласної бібліотеки. Це приміщення також оглянули гості читань, серед яких був і онук Івана Франка, член правління Національної спілки краєзнавців України Роланд Франко.
«Мене запросили сюди, щоб допомогти вирішити питання з переведенням музею з Горлівки до Донецька, — пояснив Р. Франко. — Може, треба було підготувати окреме приміщення. Але якщо вже вирішено музей розташувати тут (у бібліотеці. — Авт.), то треба, щоб це був музей, який відтворює всі історичні процеси, які проходили перед тим, як Україна стала державою. А Василь Стус, щоб Україна стала незалежною, віддав своє життя».
Донецьк.
