Прийнятий у минулий четвер закон про вибори народних депутатів, схоже, перекреслив сподівання певних політичних сил з опозиційного табору на майбутній успішний поступ до парламенту наступного року. Тож створив підґрунтя для конфлікту у таборі опозиціонерів, що, безумовно, може створити проблеми під час передвиборної кампанії.

Уже пролунав ряд доволі жорстких заяв із вуст тих, хто займав більш радикальну позицію під час обговорення цього законопроекту у тимчасовій спеціальній комісії. Так, народний депутат Ірина Геращенко під час розмови на «5 каналі» зазначила, що за новий закон про вибори голосувала призначена опозиція. Так вона зреагувала на той факт, що разом з представниками провладних фракцій за документ проголосувало 62 народні обранці із БЮТ і 36 — із блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Ірина Геращенка також зауважила, що голосування за закон про вибори стане каталізатором певних змін у фракції «НУ—НС».

Така позиція пролунала і у заяві партії «Удар Віталія Кличка», розповсюдженій прес-службою політичної сили. Зокрема, у ній йдеться про те, що «голосування було схоже не на компроміс, а на змову». Опозиційна сила висловила переконання, що у законі не враховані рекомендації Венеціанської комісії і, мовляв, створюється можливості для широкомасштабних фальсифікацій.

Подібну точку зору висловив у своєму блозі на «Українській правді» народний депутат Анатолій Гриценко, який звинуватив лідерів опозиції у змові з владою, «аби законсервувати нинішній стан парламенту». На його думку, прохідний бар’єр на наступних виборах становитиме 10, а не 5 відсотків, оскільки за партійними списками обиратиметься лише половина складу Верховної Ради.

Ці заяви, попри оптимізм, який випромінювала частина бютівців, свідчать, що опозиції навряд чи вдасться об’єднати зусилля для повернення у владу. Схоже, не справдяться слова народного депутата Сергія Міщенка (БЮТ) про те, що тепер опозиція зможе виграти і в мажоритарних округах. Бо для того, щоб досягти такого результату, потрібно буде узгоджувати кандидатури на виборчих округах. Бо ті політичні сили, які сподівалися на те, що народні депутати від опозиції зможуть відстояти принципові положення, зокрема, щодо відкритих списків і тривідсоткового бар’єра, ставитимуться з недовірою до пропозицій ймовірних соратників. А в політиці немає гіршого, аніж підозри і невміння досягти консенсусу. Що, до речі, яскраво демонструвала нинішня опозиція, коли перебувала у владі.

Власне, можна констатувати, що нині завершується напіврозпад опозиції у тому вигляді, в якому вона існує. Адже не тільки влада веде «підкилимні» інтриги, а й ті, хто нібито їй опонує, прагнучи зберегти статус-кво. І не факт, що ті політики з опозиційного табору, які голосували за новий закон про вибори народних депутатів, потраплять у Верховну Раду після 28 жовтня 2012 року, коли і відбудуться парламентські перегони. Тим більше за умов наростання соціальних протестів і посилення у суспільстві недовіри до політиків різних кольорів і поглядів.