Персональна виставка «Стіна» художника Павла Ковача, що триває у Закарпатському музеї народної архітектури і побуту, якось підсвідомо перегукується з Берлінським муром, тридцятиліття знесення якого нещодавно відзначала демократична Європа. Правда, і роботи цього митця, що склали експозицію, виконані хай і в різні часи та й деяким із них не менше тридцяти років, - усе ж позначені стремлінням до розкутості; з них виривається дух свободи. Очевидно ще й тому, що й автор головним своїм учителем вважає Павла Бедзіра. То відомий художник, філософ, авангардист-шістдесятник, дисидент. Був знаковою фігурою для Ужгорода й Закарпаття в часи тоталітаризму й брежнєвського застою. Навколо нього гуртувалася ціла плеяда молодих (у тому числі й П.Ковач), які хотіли глибше пізнати світове мистецтво й східну філософію, а також змінити затхлий сопух застійних років, коли не можна було показувати життя справжнім, а лише відображати радянську дійсність «причесаною й підлакованою». Тож, у тому середовищі й черпав своє філософсько-ідейне бачення й відчуття світу тоді ще юний Павло.

Від себе додамо: за стіною, як правило, високою й глухою – завжди щось нове, новий світ, нові краєвиди. Тож, назва виставки і глибока, й образна, й оптимістична… Слід відзначити, що робота з великими настінними площами дала можливість Павлу Ковачу створити чималу кількість творів, у яких він відобразив на стінах найрізноманітніші аспекти художнього бачення того часу і сьогодення. Це і звичайні геометричні форми: лінії, трикутники, квадрати, кола...

Автор вдало поєднує різні матеріали: папір, картон, фарби, цвяхи... Крім живописних полотен, на виставці представлені й авторські креслення, зарисовки певних частин архітектурних об’єктів, невеличкі ескізи, частина з яких реалізована у окремих роботах.

Присутніх на виставці з життєвим та творчим шляхом Павла Ковача ознайомив Василь Коцан, директор Закарпатського музею народної архітектури і побуту, кандидат історичних наук. Художнику було вручено почесну грамоту обласної ради. Своїми враженнями та своєрідним мистецьким аналізом здобутків автора, зокрема робіт, представлених на виставці, - ділилися колеги-митці Василь Вовчок, голова живописної секції Закарпатської організації Національної спілки художників України; Михайло Сирохман, мистецтвознавець, викладач Закарпатської академії мистецтв; Антон Ковач, заслужений художник України; Володимир Микита, народний художник України, академік Національної академії мистецтв України, Шевченківський лауреат…

Довідково

Народився Павло Ковач 9 червня 1959 року в селі Свобода Берегівського району на Закарпатті. Спеціальну освіту здобув в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (1976-1980). Його педагогами з фаху були Іван Маснюк, Шандор Петкі. З 1993 року П. Ковач - член живописної секції закарпатського осередку Національної спілки художників України. Працює в галузі станкового живопису, графіки, перфомансу, інсталяції. Лауреат обласної художньої премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за твір «Холодний вітер Nord vest» (2018 р.).

Окремою сторінкою мистецького життя П.Ковача є його причетність до закарпатського монументального мистецтва. У 80-х роках, працюючи головним художником «Закарпаткурорту» виконав настінні розписи на турбазах «Світанок» (Ужгород), «Верховина» (с. Кам’яниця), «Дубовий гай» (с. Кострино). Шістнадцять літ (з 2002 по 2018 ) віддав роботам з реконструкції та відновлення настінного живопису знакових сакральних об’єктів Закарпаття, зокрема в с. Білки Іршавського району, а також в Ужгороді.

Суттю митця Павло Ковач вважає пошук. За неповні чотири десятиліття він багато експериментував. Тим його твори й цікаві та несхожі на інших закарпатських авторів (на знімках). Це підтверджує й колега митця, однофамілець, заслужений художник України Антон Ковач: «Дуже нетипове для нашого краю таке бачення (світу й творчості Павлом Ковачем. - Авт.). Тут пахне Сходом, тут є каліграфічні моменти, є знаки, є поєднання різних об’ємів фактур. Тут за один раз не зрозумієш суть, яку вкладав автор у твір, тому треба довго роздивлятися і вникати у зміст картин».

А ось як відгукується про свій фах сам Павло Ковач: «Художник – це дуже складна професія. Складна в тому розумінні, що ти мусиш дуже багато чого пройти, навчитися технікам різним, розумінню мистецтва різних напрямків. І це тільки для того, щоб собі задати питання: чому ти цим займаєшся? Адже інколи можна й іншим займатися. Хоча я б не сказав, що займатися мистецтвом мені дуже комфортно». Такий він, погляд на мистецтво художника-філософа…

Василь НИТКА.

Ужгород.

Фото надане музеєм.