Таким був "Лесин" ясен 19 червня 2020 року.

Сталося це горобиної ночі 30 червня під безперервні спалахи блискавиць і шум літньої зливи. Першим почув дивний гуркіт на Замковій площі Сергій Шумський, який мешкає по вулиці Кафедральній, 23. Звук такий, пригадує Сергій, ніби КАМАЗ вивантажує бутовий камінь. Глянув на годинник - 3:26 ночі. Вийшов на вулицю, за якихось тридцять метрів від будинку лежить на бруківці старезний ясен, що ріс поруч з їхнім двором. Зателефонував у поліцію. Та до її честі, прибула буквально за кілька хвилин. Уже з досвіта біля ясена розпочали збиратися люди. Адже він був своєрідним символом міста. Дехто називав його улюбленим деревом Лесі Українки. Так чи ні, важко сказати. Але те, що повз нього бігала в замок маленька Леся, це точно, бо був приблизно її ровесником, а може трішки старшим.

Точно визначити його вік буде важко, адже річних кілець не стовбурі не порахуєш. Уся його середина струхлявіла. Трималося дерево-гігант лише на тоненькому шарі деревини і кори. Зотліло навіть коріння.

Цікаво, що про небезпеку, яка загрожує "Лесиному" ясену, вперше написала саме наша газета. 13 лютого в статті "Там, де легенда має стати правдою" "Голос України" попереджав, що дерево має критичний нахил і становить серйозну загрозу. А ще раніше, 30 січня, автор цих рядків поінформував виконувача обов'язків міського голови Луцька Григорія Пустовіта про стан ясена.

У квітні, через три місяці після цієї розмови, біля дерева побували керівники відділу екології міськради. У травні до хворого ясена приїхали й фахівці. Але маємо сумну реальність. Луцьк втратив "Лесин" ясен.

На думку Сергія Шумського, який свого часу закінчив Львівський лісотехнічний інститут, дерево навряд чи вдалося б врятувати. Свого часу йому дуже пошкодила обрізка крони з північної сторони. Зроблено було це невміло і без необхідної консервації. Гілки південної сторони стали перетягувати і нахиляти ясен, а серцевина - вигнивати.

Із самого ранку до дерева йдуть лучани, аби востаннє глянути на нього. В руках багатьох ще зелені його гілочки. Луцьк втратив одну із своїх живих легенд, свідка багатьох подій ХІХ, ХХ і ХХІ століть. Як не прикро, все живе має свій початок і кінець. Ясен помер красиво, у горобину ніч, під салюти червневих блискавиць і оплаканий літньою зливою.

Максим СОЛОНЕНКО.




А таким - 30 червня.

Фото автора.